Дьордє Ковачевич (*1. фебруар 1950 - †6. октобер 2023), рок и поп музичар, композитор и шпивач
| Дьордє Ковачевич | |
|---|---|
| Народзени | 1. фебруара 1950. |
| Умар | 6. октобра 2023 (73) |
| Державянство | югославянске |
| Язик творох | руски |
| Школа | Штредня школа школярох
у привреди, Кула |
| Период твореня | 1966-1986 |
| Жанри | ремесло, музика,
компонованє |
| Поховани | у Штайнгаґену при
Билефелду, Нємецка |
Биоґрафия edit
Дьордє Ковачевич ше народзел у Вербаше 1. фебруара 1950. року. Оцец Марко и мац Наталия родз. Горняк. Дьордє мал старшого брата Душана. Основну школу закончел у Руским Керестуре, а штредню школу школярох у привреди у Кули.
Дьордє Ковачевич бул у малженстве зоз Славицу родз. Новак и мали два дзивчата и сина, Даниєлу, Александру и Марка.
Дьордє Ковачевич зоз супругу Славицу пошол 1973/74. на роботу до Нємецкей. У Ґитерелоґу (Нємецка) ше доквалификовал за маляра и лакирера. Дьордє у Нємецкей робел цали свой роботни вик и дошол до заслуженей пензиї.
Єден спомедзи перших керестурских рокерох edit
Дьордє Ковачевич шпивал и грал од 13 рокох. Док жил у Руским Керестуре, грал и шпивал у вокално-инструменталних ґрупох Канонади и Ореоли. Перша вокално инструментална ґрупа хтора у Руским Керестуре почала грац рокенрол була ґрупа Канонади, основана 1966. року. У першей постави Канонадох грали Владислав Колошняї Ринґо на буґнох, Янко Ковач на бас ґитари, Яким Медєши Меґре на соло ґитари и Владко Гайдук Пейко на ритем ґитари. Нєодлуга Гайдук пошол з ґрупи а место нього пришол Дьордє Ковачевич Дьока и Владимир Венчельовски Бинди як шпивач. Аж у тим составе Канонади почали и явно наступац, а найдлужей ше и отримали, аж по 1969. рок.
После Канонадох основани состав Ореоли хтори теди досягнул досц вельку популарносц. Владимир Венчельовски Бинди бул шпивач, а у составе були Дьордє Ковачевич Дьока хтори прешол грац на бубнох, Янко Ковач грал на бас ґитари, Владимир Горняк Мезеш на соло-ґитари и Верунка Пашова Жану грала на орґульох. У рамикох тей музичней ґрупи дозрели идеї о потреби твореня власних композицийох. У тим поглядзе ше найбаржей анґажовал праве Дьордє Ковачевич а придружел му ше у тих пробованьох Владимир Горняк. Удало ше им дойсц до перших текстох по руски хтори векшином написал учитель Янко Дудаш (Яни Романча Ґана). Так настали композициї „Сенди'', „Була ши моя'', „Остатня ноц'' и други, а Владимир Горняк Мезеш викомпоновал нєшка уж їх покус леґендарни гит „Бабко мала”.
Успихи на Фестивалу Червена ружа edit
Як вокални солист Дьордє Ковачевич наступал на фестивалу „Червеней ружи'' такповесц од єй початку и освойовал награди. На Червеней ружи '68 Дьордє победзел зоз власну композиция Прежалєна любов и освоєл чобольов. На перших штирох Червених ружох були виводзени лєм композициї Якима Сивча, а на пиятей, 1966. року, ше зявел млади Дьордє Ковачевич як автор композициї у забавним духу1. Потим Дьордє компоновал на свойо власни тексти, од седемдзешатих рокох прешлого вику и на тексти Янка Дудаша, а од половки осемдзешатих Дьордє компоновал и на тексти Михайла Зазуляка. После композиторох Владимира Семана (36 композициї) и Якима Сивча (21 композиция) Дьордє Ковачевич бул треци по шоре як автор 20 композицийох на 12 власни тексти. Його композициї од самого початку були барз популарни медзи младежу, а велї з нїх мож чуц и нєшка у руских емисийох прейґ радио габох вецей радио станїцох у Войводини.
Дьордє Ковачеви зоз фамелию жил у месце Штайнгаґен (Steinhagen), у Нємецкей. По остатнї днї остал вирни музики и ґитари, як пензионер шпивал и грал на ґитари алє лєм за себе у шлєбодним чаше, за своїх найблїзших и приятельох.
Дьордє Ковачеви умар 6. октобра 2023. року. Поховани є у Штайнгаґену при Билефелду (Bielefeld).
Композициї edit
| У забавним духу | ||
|---|---|---|
| Рок | Наслов композициї | Автор текста |
| 1966. | Прежалєна любов | Дьордє Ковачевич |
| 1972. | Идз одо мнє | Дьордє Ковачевич |
| 1973. | Чекам це у маю | Янко Дудаш |
| 1973. | Остатня ноц | Янко Дудаш |
| 1982. | Дай ми, дзивко, любов, дай | Дьордє Ковачевич |
| 1982. | Гибай зо мну гоч ши мала | Дьордє Ковачевич |
| 1982. | Сон першей любови | Дьордє Ковачевич |
| 1983. | Златка | Дьордє Ковачевич |
| 1983. | Цинї першей любoви | Дьордє Ковачевич |
| 1983. | Стретнуце у ноци | Дьордє Ковачевич |
| 1983. | Оцовщино моя | Дьордє Ковачевич |
| 1984. | Щешлїви ци родзени дзень | Дьордє Ковачевич |
| 1984. | Дзе тот давни красни час | Михайло Зазуляк |
| 1984. | Здогадованє на тебе | Михайло Зазуляк |
| 1985. | Найкрасша майска любов | Дьордє Ковачевич |
| 1985. | Пре твойо чувства нєвирни | Дьордє Ковачевич |
| 1985. | Чуєм твой глас | Дьордє Ковачевич |
| 1986. | Сон любови | Михайло Зазуляк |
| 1986. | Ноцна писня | Михайло Зазуляк |
| 1986. | При фонтани снох | Михайло Зазуляк |
Награди edit
На Червеней ружи 1982 Дьордє Ковачевич освоєл I награду за музику Гибай зо мну, гоч ши мала и III награду за музику Дай ми, дзивко, любов дай.
На Червеней ружи 1983. I награда за музику Цинї першей любови и IІ награда за музику Стретнуце у ноци.
На Червеней ружи 1984. IІ награда за музику Здогадованя на тебе и IIІ награда за музику Дзе тот давни, красни час.
На Червеней ружи 1985 I награда за музику Чуєм твой глас и IIІ награда за музику Найкрасша майска любов.
Литература edit
Хронолоґийни прегляд фестивалох, 30 Червени ружи, НИУ Руске слово, Нови Сад, 1991, бок 29 и 94.
Вонкашнї вязи edit
Дьордє Ковачевич (биоґрафия и список композицийох), Червена ружа 1962-2011, Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б. 505.
Референци edit
1 Дюра Латяк: Руска забавна музика на Червеней ружи, Червена ружа 1962-2011, Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б. 7.