Кула (мадь. Kúla, нєм. Wolfsburg, укр. Кула) то варошске населєнє и шедзиско општини Кула у Заходнобачким округу. Спрам попису зоз 2022. року було 14.873 жительох. Ту ше находза Сербска православна церква Святого Марка и Римокатолїцка церква Св. Дьордя.
| Кула | |
|---|---|
 | |
| Административни податки | |
| Держава | Сербия |
| Автономна покраїна | Войводина |
| Управни округ | Заходнобачки |
| Општина | Кула |
| Жительство | |
| -2022.
-Густосц |
14,873
146/ km2 |
| Ґеоґрафски характеристики | |
| Координати
Часова зона
Поверхносц |
45° 36′ 36″ С; 19° 31′ 54″ В
UTC+2 (CEST) 84 m 122.1 km2 |
.svg) Кула на мапи Сербиї
| |
| Други податки | |
| Поштове число
Поволанкове число Реґистерска ознака |
25230
25231 25232 025 SO |
История
Нєшкайша Кула ше спомина у историйних записох як єдно з найстарших населєньох у Бачкей. Предпоставя ше же ту була ище 1522. року, на початку 16. воку, "твердиня зоз жеми" з турским воєним ґарнизоном и з меншим числом населєних коло нього Сербох и Бунєвцох.
Точнєйше, найвчаснєйши урядово податки о Кули мож найсц у призначкох о маєтку Ференца Вешелєнїя з 1652. року, як и з проєкту ґрофа Штаренберґа 29. авґуста 1699. року у хторим слово о гранїци спрам Туркох на хторей бул ґарнизон хтори чишлєл 100 воякох. Спрам шицкого судзаци, Кула и єй блїзше околїско була населєна вецей вики пред тим як найдзени перши записи о таким месце. Вельки пустошеня у тих крайох и пременєта структура жительства допринєсли же би шлїди скорейших населєньох нєстали. Спрама приповедкох у народзе под час Туркох дзешка на териториї нєшкайшей Кули була єдна кула зоз турским людством (менше утвердзенє або висша конструкция зоз хторей ше контроловало околїско) та ше трима же познєйше населєнє по тей кули и достало назву. Познате лєм тото же у наступних викох тота територия часто меняла панох же би була аж после Першей шветовей войни прилучена ґу матки Сербиї. И попри вельких пустошеньох хтори Турки окончовали у тих крайох остали вецей писани шлїди о населєню Кула. Так призначене у церковних записох прелатства у Калочи (Мадярска) о призберованю порцийох (дзешатини) за церкву.
"... 1543. року...Кула (!) 12 форинти и 1 пар чижмох..."
"... 1650. року... Кула 12 форинти и пар чижмох..."
У єдним запису зоз 1733. року призначене же Кула мала 251 хижу. Записи з тих часох споминаю Кулу як: Куля, Кола, Кула, Горня Кула, Долня Кула, цо упутює на можлївосц же були два одвоєни населєня: єдно як населєнє на схилох Телечки, а друге населєнє дзешка долу, опрез тих схилох.
Зоз 18. и 19. вику єст и поряднєйши записи о тих крайох. У Бачкей, та и на предїлох Кули, з оглядом на природни вигодносц першенствено ше розвивало земєдїлство и статкарство. Насельованє Мадярох 1740. и Нємцох 1780-1785. року мало, попри економского, и национално-политични характер.
Початок орґанизованого присельованя карпатских Русинох на простори нєшкайшей Сербиї вязани праве за Кулу. По попису зоз 1743. року видно же теди у Кули жила 31 сербска фамелия. Кула 1745. року достала зоз патентом царици Мариї Терезиї статус валалу зоз правом на власни печац и герб. У попису жительох Кули зоз 1746. року зявели ше и троме Руснаци: Петро Хома, Янко Хома и Янко Маковски. Нє познате кеди ше тоти троме Руснаци приселєли до Кули. З другого боку, познате же ше до Кули того истого 1746. року приселєли єденац руски фамелиї. Тоти поєдинєчни присельованя були предходнїца орґанизованому приселєню Руснацох до Бачкей 1751. року. У маю 1745. року коморски власци направели контракт зоз першу ґрупу русинских приселєнцох хтори пришли до Кули односно на пустару Косцелїско[1][2], так же ше спомнути рок (1745) медзи Руснацами у Сербиї означує як початок їх присельованя та, у складзе з тим роком, 1995. року бул у Новим Садзе отримани пригодни наукови сход зоз хторим означена 250. рочнїца (1745-1995) присельованя Руснацох на тоти простори[3].
Праве за околїско Кули, та и за цалу штредню Бачку, од велькей значносци було копанє одводного баґеля од Кули по Вербас 1785. року зоз хторим одводзени води зоз мочарних предїлох з горнього хотара Кули до природного цеку рички од Вербасу спрам Тиси. Тот беґель предлужени по мочарни предїл при Новим Сивцу 1786. року. Уж у периодзе од 1793-1797. року тот беґель предлужени и повязани зоз Дунайом и Тису та то була перша вариянта нєшкайшого Велького бачкого беґеля. Творец того беґеля бул инженєр Йожеф Киш, хтори у витвореню того велького подняца наиходзел на вельи нєпорозуменя и на вельки почежкосци.
Кула при самим концу 19. вику була повязана з другима местами зоз калдерму Сомбор-Кула-Вербас-Бечей и Кула-Руски Керестур-Оджак. Директну гайзибанску вязу Кула достала 1896. року зоз гайзибнаскима драгами Сомбор-Кула-Бечей и Мали Идьош-Кула-Бачка Паланка. Гайзибанска вяза еґзистовала и скорей гоч була оддалєна од Кули, по гайзибнаскей драги Суботица-Вербас-Нови Сад, кед гайзибанска станїца у Вербашее ношела назву Вербас-Кула.
Привреда Кули уж у 18. вику зазначовала обачлїви розвой, а у 19. и 20. воку место мануфактурного достава индустрийни характер. Преробок конопи и влакнох гадвабней буби, потим продукция пива, були познати у Кули у 19. вику. На початку 20. вику валал мал 9.000 жительох, ремеселнїцтво було барз розвите, а индустрия була у розвою. Кула мала теди и свойо новини под назву "Bacskai Kozerdekek". По попису жительства Кули зоз 1910. року, етнїчна структура була шлїдуюца: Мадярох було 3649, Нємцох 2425, Сербох 2510, Руснацох 456, Словацох 32, Горватох 4 и других 19, цо вєдно твори 9125 жительох.
Зоз стабилизованьом числа новонаселєних жительох у 18. вику, нє лєм землєдїлство и статкарство, алє и ремеселнїцство ше почало розвивац. Так у Кули, спрам записох зоз 1815. року, еґзистовали цехи скравцох, ципеларох, а познєйше 1819. року и цехи кушнїрох, ткачох итд. Ремеселнїцтво ше нагло розвивало та 1894. року ремеселнїцке здруженє у Кули мало 254. членох, хтори мали 154 помоцнїкох и 59 школярох. Розвите ремеселнїцтво у тим месце було колїска индустриялизациї. Та так:
1812. року основана фабрика пива.
1876. року подзвигнути перши парни млїн.
1880. року основна фабрика плугох.
1882. року основана лївальня и фабрика арматурох.
1892. року основана фабрика гадвабних платнох.
1904. року основана фабрика тишлїрских продуктох.
1906. року основана фабрика калапох.
1908. року основана фабрика волняних платнох.
1916. року подзвигнути млїн Житобачка.
1920. року подзвигнута фабрика преробку скори, гоч єй продукция почала 1753. року кед то були мануфактурни роботнї з малим числом роботнїкох и лєм з даяку машину.
Даєдни з тих фабрикох после Першей шветовей войни, а особлїво под час шветовей економскей кризи (1929-1931), престали з роботу, як цо то фабрика гадвабних платнох, фабрика тишлїрских продуктох и фабрика калапох.
Демоґрафия
По законченю Другей шветовей войни приходзи и до пременки етнїчней слики Кули. Найвекша часц Нємцох насилно виселєна, а на їх место приходза колонисти зоз рижних часцох Югославиї, а насампредз зоз Чарней Гори, прецизнєйше зоз околїска Шавнику и Жабляку, одкаль пришли коло осемсто фамелиї. У тих часох ше до Кули приселєли и Українци зоз сиверней Босней, а у повойнових рокох звекшало ше и число Руснацох, насампредз дзекуюци пошвидшаней индустриялизациї Кули .
У населєню Кула жию 15.384 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства 40,7 роки (39,2 при хлопох и 42,2 при женох). У населєню єст 6.602 обисца, а штреднє єст 2,70 членох по ґаздовстве.
Жительство у тим населєню барз нєгомоґене.
| Демоґрафия[4] | |
|---|---|
| Рок | Жителє |
| 1948. | 10.704 |
| 1953. | 11.733 |
| 1961. | 13.609 |
| 1971. | 17.245 |
| 1981. | 18.847 |
| 1991. | 19.311 19.005 |
| 2002. | 19.301 19. 739 |
| 2011. | 17.866 |
| Етнїчни состав спрам попису зоз 2002. року[5] | ||
| Народ | Число | % |
|---|---|---|
| Серби | 9.623 | 49,85% |
| Чарногорци | 3.022 | 15,65% |
| Мадяре | 2.738 | 14,18% |
| Українци | 1.125 | 5,82% |
| Руснаци | 725 | 3,75% |
| Югославянє | 446 | 2,31% |
| Горвати | 322 | 1,66% |
| Нємци | 97 | 0,50% |
| Муслиманє | 28 | 0,14% |
| Словенци | 22 | 0,11% |
| Албанци | 19 | 0,09% |
| Роми | 17 | 0,08% |
| Чехи | 16 | 0,08% |
| Бунєвци | 12 | 0,06% |
| Руси | 10 | 0,05% |
| Ґоранци | 4 | 0,02% |
| Бошняки | 2 | 0,01% |
| Румунє | 1 | 0,00% |
| Болгаре | 1 | 0,00% |
| нєпознати | 340 | 1,76% |
Културни живот Руснацох
Руснацом ше у Кули, по шицким, на културним планє удало орґанизовац аж 1995. року кед зоз заєднїцкима моцами пририхтали манифестацию з нагоди означованя 250 рокох од присельованя до Бачки. Означованє того ювилею кулски месни одбор почал цеком 1994. року зоз отримованьом духовних мисийох, а у 1995. року орґанизовани вистави ручних роботох женох зоз Кули и виставу продуктох кулских ремеселнїкох, вецей концерти и театрални представи.
О рок, 3. фебруара 1996. року, отримана Сновательна скупштина Руского културно-уметнїцкого дружтва др Гавриїл Костельник. На Сновательней схадзки визначене же Дружтво формоване з цильом розвою и очуваня националней култури и идентитета Руснацох у Кули.
Спорт
Хвильково у варошу Кула функционую три фодбалски клуби ФК Гайдук Юниор, ФК Кула и КФК Кула, спомедзи хторих найуспишнєйши ФК Гайдук Юниор хтори ше змага у подручней лиґи Сомбор и бори ше за пласман до висшого ступня змаганя.
Познати особи
Ґабор Киш (1751-1800), гидроулични и воєни инженєр. Младши брат Йожефа Киша (1748-1813) и вєдно з нїм проєктовач Велького бачкого беґеля.
Алекса Поповски (1805-1830), секретар Милоша Обреновича.
Карло Биєлицки (1813-1878), снователь Варошскей библиотеки у Сомборе.
Милета Лесковац (1873-1942), апатикар
Лазар Баїч (1877-1947), доктор правних наукох
Исидор Баїч (1878-1915), бул сербски композитор, учитель, педаґоґ, мелоґраф и видаватель. Основал и бул перши директор Музичней школи у Новим Садзе.
Пал Салаи (1892-нєпознате), атлетичар, фодбалер, фодбалски тренер. Тренер ФК Парма у сезони 1938-1939.
Тихомир Влашкалич (1923-1993), предсидатель Централного комитета СК Сербиї.
Никола Бошняк (1927-1977), добитнїк високого израилского припознаня Праведнїк медзи нациями.
Микола Корпаш (1940 - 2011), спикер Радио Нового Саду и популарни шпивач.
Драґослав Херцеґ (1948), ректор Универзитета у Новим Садзе (1991-1996).
Бранка Парлич (1955), академска музикантка и пиянистка.
Ендре Шили (1956), математичар и академик, иножемни член Сербскей академиї науки и уметносци и член Кральовского дружтва.
Драґан Шкрбич (1968), бувши сербски рукометаш и репрезентативец. Бул вибрани 2000. року за найлєпшого бавяча на швеце з боку Медзинародней рукометней федерациї.
Деян Луткич (1974), сербски филмски, телевизийни и театрални ґлумец.
Єлена Дюкич (1980), сербска театрална, телевизийна и филмска ґлумица.
Надежда Яковлєвич (1994), сербска театрална ґлумица. Стаємна є членїца ґлумецкого ансамбла Княжовско-сербского театра у Краґуєвцу.
Предраґ Раїч (1987), сербски политични аналитичар, политичар, булициста.
Литература
- Лабош, Федор (1979). История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1918. Вуковар: Союз Русинох и Українцох Горватской.
- Рамач, Янко (2007). Руснаци у Южней Угорскей (1745-1918). Нови Сад: Войводянска академия наукох и уметносцох.
- Тамаш, Юлиян; Сабо, Славко, ур. (1996). Руснаци 1745-1995: Зборнїк роботох зоз Медзинародней науковей конференциї Приселєнє и живот Руснацох у Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1995. Београд: Завод за уџбенике и наставна средства.
Вонкашнї вязи
- Кула на Викиодлоги
Референци
- ↑ Лабош 1979.
- ↑ Рамач 2007.
- ↑ Тамаш & Сабо 1996.
- ↑ „Књига 9”. Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.
- ↑ „Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.