Яким Сивч (*26. април 1935. - †2. децембер 1987.), музични педаґоґ, композитор, музичар и спортиста
Яким СИВЧ edit | |
|---|---|
| Народзени | 26. април 1935. |
| Умар | 2. децембра 1987. (52) |
| Державянство | югославянске |
| Язик творох | руски |
| Школа | ґимназия |
| Универзитет | Висша педаґоґийна
школа у Сараєве |
| Период твореня | 1955-1985 |
| Жанри | просвита, компонованє,
инструменталиста |
| Поховани | у Руским Керестуре |
Биоґрафия edit
Яким Сивч ше народзел 26. априла 1935. року у Руским Керестуре, як наймладши спомедзи троїх дзецох оца Якима и мацери Мелани (народзеней Чизмар). Шестри му Гелена (познєйше наставнїца и малярка) и Анґела (одата Колєсар). Основну школу и нїзшу ґимназию закончел у Руским Керестуре, висши класи ґимназиї започал у Оджаку, а вельку матуру закончел у Бачкей Паланки. После велькей матури пробовал ше уписац на Музичну академию у Беоґрадзе, алє го там нє прияли бо пред тим нє закончел штредню музичну школу та ше, по жаданю родичох, уписал на студиї права на Правним факултету у Беоґрадзе. Медзитим, и надалєй його преокупация була музика. Гармоника и под час студийох права була його стаємни провадзач.
Под час студийох у Беоґрадзе бул член оркестрох у КУД „Иво-Лола Рибар“, „Вукица Митрович“, „Мика Митрович“ и „Брача Стаменкович“. У тим чаше упознал ше и зоз Владимиром Горняком-Фицком, беоґрадским студентом ветерини з Коцура, котри мал барз приємни глас и знал крашнє шпивац. Вони двоме на рижних концертох посциговали красни успихи, окреме у интерпретованю русийских писньох, котри у тедишнїм чаше були барз популарни. То ище баржей утвердзело Якима Сивча у опредзелєню же би музика постала його животна професия. После уписаного пиятого семестра на Правним факултету, дефинитивно напущує студиї права и одходзи одслужиц войско. Яким Сивч бул активни дружтвени и спортски роботнїк и зохабел глїбоки шлїди на планє пестованя атлетики, гокею на лядзе и корчоляню у Руским Керестуре.
Яким Сивч ше оженєл зоз Смилю родз. Радойчин 26. марца 1961. року и у малженстве мали двойо дзеци, сина Владимира и дзивку Весну.
У 1962. року почал робиц у керестурским Доме култури як шеф рахунководства, гоч за тото нє мал одвитуюци квалификациї, алє ше знало же як искусни музичар годзен вельо помогнуц у орґанизованю музичного живота. Теди вон паралелно почал робиц и у Школи за основне музичне образованє у Кули. Пошвидко и у Руским Керестуре отворене видвоєне оддзелєнє тей школи. То були фундаменти музичного образованя у валалє.
Музична и педаґоґийна робота edit
То источасно и рок кед ше почало зоз пририхтованями фестивала „Червена ружа“, чий єден з орґанизаторох, сновательох и „кум“ бул праве Яким Сивч. Вон пририхтал за наступ на сцени шицких шпивачох на першей „Червеней Ружи“, хторих провадзел праве його оркестер под назву „Шкорванчки“, у составе Владислав Надьмитьо, Михайло Микита, Теофил Сабадош, Мирон Джуджар, Михал Чордаш и Яким Сивч. Уж на першей „Ружи“ виведзени и перши три Сивчово ориґинални композициї забавного характера – Щешлїва ноц, на його власни текст, Єшеньска ружа на слова Янка Грубенї и Модерна любов („Вше ше людзе любовали“) на слова Юлияна Каменїцкия. Прето з правом можеме повесц же Яким Сивч зачатнїк новшей рускей забавней музики. Попри тим, вон значне число композицийох зложел у народним духу як и велї композициї за дзеци а ма и вецей композициї обробени за хор.
Яком Сивч друковал 1965. року кнїжочку Забавни мелодиї и романси у хторей обявени 22 його власни композициї.
У 1966. року вон позарядово закончує штредню музичну школу и уписує ше на музични напрям Висшей педаґоґийней школи у Сараєве, дзе з успихом дипломовал 26. септембра 1969. року и почал робиц як наставнїк музичного образованя у Основней школи „Петро Кузмяк“ у Руским Керестуре.
Яким Сивч бул одлични гармоникаш, знал и зашпивац, писал часто тексти за свойо композици, алє остал насампредз запаметани як композитор. Яким Сивч розпочал єдну нову обласц роботи у рамикох музичного скарбу Руснацох, а то було осучасньованє рускей шпиванки. Дзекуци велькому таланту Яким Сивч компоновал велї красни шпиванки хтори уж за його живота постали часц рускей народней музики. Тиж барз значна и його воспитна робота. Бо, велька векшина младих людзох котри ше у 70-тих и 80-тих рокох ХХ сторочя занїмали зоз твореньом рускей шпиванки, хтори ю виводзели и хтори ю насправди любели, перши сознаня о рускей музики доставали од їх наставнїка Якима Сивча. Як наставнїк и учаснїк велїх музичних акцийох Яша знал приблїжиц музику ґу людзом, а вони му, вецей генерациї, на тим окреме подзековни. На трох ґрамофонских плочох и вецей авдиокасетох находзи ше його музика; у штирох кнїжкох зазначени ноти його композицийох, а музични емисий наших радио-станїцох нє мож задумац без його популарних шпиванкох.
У 1984. року, по нєполних 22 рокох роботного стажу, пре чежку хороту бул примушени пойсц до инвалидскей пензиї. Свидоми безвиходносци зоз такого стану, упокоєл ше 2. децембра 1987. року.
Поховани є у Руским Кересту
К О М П О З И Ц И Ї edit
| У народним духу | ||
|---|---|---|
| Рок | Наслов композициї | Автор текста |
| 1965 | Плїва хмарка | Михайло Ковач |
| 1965. | У лєшику при валалє | Силво Ерделї |
| 1965. | Били орґони | Єлена Солонар |
| 1966. | Я тото дзивче сцем | Яким Сивч |
| 1966. | Качмар, дай нам вино | Теофил Сабадош |
| 1969. | Ружи, червени ружи | Яким Сивч |
| 1969. | Мой стари доме | Теофил Сабадош |
| 1970. | О, врац ше, мили | Михайло Ковач |
| 1971. | Грайце ми, гудаци, грайце | Яков Салак |
| 1972. | Мацерова мушкатла | Теофил Сабадош |
| 1975. | Били тополї | Михал Рамач |
| 1978. | Стари салаши | Яким Сивч |
| 1979. | Кед квитли овоци | Яким Сивч |
| 1984. | Писня старей тополї | Янко Фейса |
| У забавним духу | ||
|---|---|---|
| Рок | Наслов композициї | Автор текста |
| 1962. | Щешлїва ноц | Яким Сивч |
| 1962. | Єшеньска ружа | Янко Грубеня |
| 1962. | Модерна любов (Вше ше людзе...) | Юлиян Каменїцки |
| 1964. | Иринка | Яким Сивч |
| 1964. | Ноц | Теофил Сабадош |
| 1965. | Кед же ме стретнєш | Ирина Гарди (Ковачевич) |
| 1971. | Валалу, врацам ци ше | Яким Сивч |
| 1971. | Нє знєвер любов | Дюра Латяк |
| 1971. | На дражки живота | Любка Фалц |
| 1972. | Моя перша любов | Мелания Кучмаш |
| 1972. | Керестурски тополї | Дюра Латяк |
| 1975. | За тебе | Ярослава Кочиш-Микита |
| 1976. | Знам же ме чекаш | Ярослава Кошиш-Микита |
| 1976. | Чловек сом и жадам вам шицко... | Юлиян Тамаш |
| 1976. | Тей ноци | Ярослава Кочиш-Микита |
| 1977. | Придзе час | Теофил Сабадош |
| 1978. | Нашмеяней дзивки | Яким Сивч |
| 1979. | Пошла ши з витром | Яким Сивч |
| 1980. | Тримайме ше за руки | Яким Сивч |
| 1981. | Як давно то було | Яким Сивч |
| 1985. | Ирена | Яким Сивч |
| ЧЕРВЕНЕ ПУПЧЕ | ||
|---|---|---|
| Рок | Наслов композициї | Автор текста |
| 1969. | Моя жем | Яша Баков |
| 1969. | Наша писня | Микола М. Кочиш |
| 1969. | Пшичок и мачичка | Янко Фейса |
| 1970. | Наша Марча | Микола Скубан |
| 1970. | Любичица | Ирина Гарди-Ковачевич |
| 1970. | Лєдво чекам | Мелания Павлович |
| 1970. | Май, май, май | Микола М. Кочиш |
| 1973. | Цихо, цихше | Ангела Прокоп-Єздич |
| 1973. | Мали Мижо | Яким Сивч |
| 1974. | Синови | Владимир Бесерминї |
| 1974. | Перши май | Мирон Будински |
| 1975. | Май 1946 | Яша Баков |
| 1975. | Косидба | Микола Скубан |
| 1975. | До кола | Микола М.Кочиш |
| 1976. | Концерт животиньох | Яким Сивч |
| 1976. | Спали би уж твойо очка | Єлена Солонар |
| 1979. | Чом любиме Републику | Микола Скубан |
| 1979. | Приходзи яр | Микола Скубан |
| 1979. | Априлска природа | Микола Скубан |
| 1981. | Ошлєбодзени валал | Микола Скубан |
| 1981. | Моя Република | Михайло Ковач |
| 1983. | Плїва хмарка | Михайло Ковач |
| 1983. | Годзинка | Микола М. Кочиш |
| (?) | Дзень мацерох | Геленка Горняк |
| (?) | На вибдови | Василь Мудри |
| (?) | Новемберска шветочносц | Микола Скубан |
| (?) | Привит Дїдови Мразови | Микола Скубан |
| (?) | Пришла жима | Микола Скубан |
Литература edit
1. Яким Сивч поета нотох (1935–1987) нотни и текстуални записи – Видавателє НВУ „Руске слово“ Нови Сад и Завод за културу войводянских Руснацох, ношитель проєкта Руске културно-просвитне дружтво Нови Сад, Н. Сад 2010,
2. Интервю Дю. Папгаргая з Я. Сивчом: ЗАБАВНУ МУЗИКУ МОЖЕМЕ И МИ ТВОРИЦ И ПЕСТОВАЦ, „Руске слово”, 20. септембер 1963, бок 3
3. Яким Сивч: Забавни мелодиї и романси. НВУ Руске слово, Руски Керестур, 1965. Боки 32.
Вонкашнї вязи edit
Яким Сивч, биоґрафия и реґистер композицийох на фестивалу, Червена ружа 1962-2011, Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б. 534-536
Гелена Сивч и Яким Сивч, ТВ Нови Сад, новембер 1988. року