Wp/rsk/Бачинци

Координатиː 45° 04′ 32″ С; 19° 18′ 19″ И

Бачинци
Административни податки
Держава	Сербия
Автономна покраїна	Войводина
Управни округ	Сримски
Општина	Шид
Жительство
- 2011	1180
- густосц населєня	53/км2
Ґеоґрафски характеристики
Координати	45° 04′ 32″ С; 19° 18′ 19″ В
Часова зона	UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST)
Абсолутна висина	93 м
Поверхносц	25,7 км2
Бачинци на мапи Сербиї
Инши податки
Поштове число	22225
Поволанкове число	022
Реґистерска ознака	ŠI

Ґеоґрафске положенє и прешлосц Бачинцох

Бачинци ше находза у заходней часци Сриму и вєдно зоз ище 18 населєнями припадаю општини Шид. Змесцени су у подножю Фрушкей Гори на драги хтора ище под час римского царства була главна комуникация медзи заходом и востоком и повязовала Рим зоз Цариґрадом (Constantinopolis), о чим шведочи и найстарша карта Срима Tabula peutergeriana зоз 4. вику н. е. Тота драга у своєй сримскей часци преходзела сиверно од Бачинцох.

Терашнє положенє Бачинцох у Сриме гутори же ше Бачинци находза на 7. километру юговосточно од Шиду спрам Сримскей Митровици. През валал преходзи реґионална (асфалтна) драга хтора го повязує зоз сучасну авто-драгу, як и другима маґистралнима драгами у Войводини и Сербиї..., цо населєню дава динамичносц и оможлївює окремну комуникацию.

Бачинци ше находза и на главне желєзнїцкей драги Беоґрад – Заґреб (у двох напрямох), хтора децениями була обтерхована зоз швидкима, путнїцкима и терховнима гайзибанами, же би остатнї 10-20 роки тот транспорт бул цалком зменшани и зведзени на 3-4 гайзибани дньово.

Бачинци ше по першираз споминаю 1376. року. У 18. вику су уж значни як населєнє. Од 1733. року су у составе шидянского протопрезвитерату зоз 60 обисцами и 214 душами, а 1737. вєдно зоз ище 16 околнима местами Бинґулу, Любу, Сотом, Ердевиком, Латярком, Кузмином, Моловином... подпадли под Илоцки велможски маєток, хторе после Карловацкого мира 1699. року, додзелєне феудалней ґрофовскей фамелиї, чий власнїк бул Ливиє Одескалки.

Жителє Бачинцох

Серби були єдини жителє Бачинцох по приход Руснацох 1834, 1841. року и познєйше зоз Коцура и Керестура (теди Bacskeresztur, тераз Руски Керестур) у Бачкей (2024. року ше наполня 190 роки од насельованя Руснацох до Бачинцох). Спрам матичних кнїжкох зоз 1834. року у Шидзе, а ґу хторей церковней општини спочатку припадали и бачински Руснаци, у Бачинцох жили тоти штири руски фамелиї: Горняк, Кечкеш, Сивч и Сабадош. Два роки познєйше, 1836. року уж було 103 руски души, потим 1845. року – 143, а концом 19. вику аж 750 особи. Таке число остало и познєйше, медзи двома шветовима войнами. Спрам попису жительох зоз 1981. и 1991. року, число зменшане такповесц на поли, та так 1981. року було 323, а 1991. року – 292 руски особи.

Иншак, у Бачинцох, спрам попису зоз 1991. року було 1300 жительох од чого коло 900 (886) Серби, або 2/3, 1/3 Руснаци (292), потим менше число Словацох (13), Українцох (23), як и други националносци. Векши миґрацийни рушаня бачинских жительох були 50-60 рокох и то, насампредз, (пре роботу) до околних векших местох: Шиду, Сримскей Митровици, а тиж и на дочасову роботу у иножемстве. Зоз препатрунка числа Бачинских жительох од 1869. по 1991. рок (за 122 роки), мож замерковац же Бачинци найвецей жительох мали 1931. року2 (1839), потим ше число знїжовало, та тих рокох було менєй за 1/3, односно (лєм) 1300.

=== Демоґрафия ===
Рок	Число жительох
1869	1455
1880	1283
1890	1326
1900	1597
1910	1763
1921	1720
1931	1839
1948	1785
1953	1815
1961	1694
1971	1538
1981	1324
1991	1300

Руски фамелиї и їх походзенє

Руски фамелиї у Бачинцох преважно коцурского и керестурского походзеня. Наприклад руски фамелиї: Колєсар, Тимко, Скубан по походзеню зоз Коцура; Папуґа, Колошняї, Венчельовски, Планчак, Рац, Надь, Киш (Медєши) зоз Керестура, а Страценски, Вольчко, Трейко фамелийно вязани за Шид, Беркасов и Бикич Дол, итд.

Грекокатолїцка церква св. Апостола Луки у Бачинцох

Руски обисца (хижи) єст по цалим валалє, алє заж лєм су найгустейше пошоровани на такволаним Руским ґужлє, або на Калдерми (у Войводянскей улїци) спрам Кукуєвцох (Куковцох), дзе себе Руснаци и при насельованю ту збудовали перши хижи (обисца), а тиж и у Калачанским шоре (улїца Бранка Радичевича), до хторей ше уходзи зоз Калдерми. Сама назва Калачански шор асоцира на город Калочу, дзе дараз (у XVIII вику) було грекокатолїцке владичество, хторе 1777. року преселєне до Крижевцох, цо указує же руских жительох хтори пришли до Бачинцох, за тоту назву по шицким судзаци „вязала" их прешлосц, насампредз вирска (грекокатолїцка вира), та и улїчку до хторей ше населєли так наволали. И тераз у тей улїци (у Калачанским шоре), як и на Руским ґужлє Руснаци биваю, такповесц „хижа при хижи” (Югасово, Папуґово, Провчийово, Сивчово, Колошняйово, Загорянского ...). Иншак, у Бачинцох зачувана и Руска улїца Русинска улица, хтора ше находзи на Руским ґужлє (на лïво), спрам виходу зоз места ґу Куковцом.

Окрем спомнутих презвискох у Бачинцох єст, або були и фамелиї: Абодї, Абрамски, Аладич, Арсим, Бревак, Бучко, Варґа, Гарновски, Горняк (Еделинского), Дайко, Дупаль, Джуня, Джуджар, Емейди, Задрипко, Канюх (Горняково), Катрина, Ковач (Чорбово), Колбас, Майхер, Микловш (Мицово), Пап, Петрович, Провчи, Роман, Сеґеди, Скубан, Сивч (Винцрильово), Трейко, Цупер, Фаркаш, Хромиш, Шандор, Шовань. Найчисленши фамелиї (спрам виглєдованьох др Душана Дрлячи зоз САНУ, 1967. року): Папугово (10 хижи), Канюхово (9), Задрипково (6), Провчийово (5), Скубаново (4), Рацово, Колошняйово и Кишово (3), Кечкешово (2) итд.

Кед у питаню сербски фамелиї, их найчастейши презвиска: Видич, Вуйкович, Ґачич, Милич, Петрич, Ракич, Рацанович ... Улїци у хторих тоти фамелиї жию (у найвекшим чишлє) ноша назви по их презвискох. Так ше и нєшка зна же Желєзнїцка улїца то Вуйковичов шор, улїца Вука Караджича Ракичов шор, а єст и Петричов шор, Ґачичов шор, Рацановичов итд. Иншак, найчисленша сербска фамелия Ґачичова: 40 хижи, а памета ше же було и вацей (47).

У Бачинцох єст и вецей українски фамелиї: Ґимбаровски, Кривошия, Сапун, Яблански (Яблонски), Суханица (Суханїца) .., хтори ше ту приселєли после Другей шветовей войни зоз Босней, потим єст Словацох (Балажово...), а од 50-60 рокох, та потераз населєло ше значне число нових жительох зоз околїска Бєлїни, Уґлєвику, Добою, Тузли, Зворнику... Вони себе, як нову часц населєня, направели хижи коло Желєзнїцкей станїци. Габа виселєнцох (90–рокох), окреме залапела праве тоту, заходну часц Сриму, такповесц цалу Општину Шид, та ше и до Бачинцох приселєло значне число нових жительох (вибеженцох). Треба наглашиц же у периодзе воєних зраженьох (90-рокох) нє було висельованя жительох зоз Бачинцох, було хторей националносци, як ше то случовало зоз околнима населєнями: Кукуєвци, Ґибарец..!

Церковни живот Бачинцох

Православна церква Св. Николая

Вирнїки у Бачинцох припадаю двом конфесийом: православней и грекокатолїцкей. Православни Серби ище 1733. року були у рамикох Шидянского протопрезвитерату. Терашню церкву будовали концом XVIII и початком XIX вику, односно од 1791. по 1805. року, кед є и пошвецена на чесц св. оца Миколая. Иконостас правосланей церкви под защиту держави як културни памятнїк, вирезбарел го Марко Константинович, позлацел Георгий Боареско, а икони намальовал Константин Пантелич.

Руснаци у Бачинцох грекокатолїки, як уж поведзене, на початку припадали церковней општини у Шидзе, а 1850. року основана їх грекокатолїцка парохия. За першого администратора бачинскей парохиї, Георгий Смичиклас тедишнї вицеархидиякон поставел 3. децембра 1851. року Янка Санича, керестурского священїка и учителя. Терашня церква справена 1905. року и пошвецена св. Апостолови Лукови. Кажди рок ше 31. октобра отримує кирбай на чесц Святого апостола евангелисти Луки, або як бачинчанє гуторя на Лукача.

Церква правена у чаше кед священїк бачинскей церкви бул о. Марко Малич (од 1903. по 1918. рок). Дзекуюци йому и потримовки бачинских Руснацох, хтори нєсебично помагали: правели вальки, пекли цегли на „цеглярнї” блїзко валалу, ношели материял – церква нєшка крашнє випатра и звонка и знука. Длугока є 30, а ширина 10 метери. Турня висока 35 метери, а у церкви поставени иконостас хтори бул вишньовей фарби.

Парохиялни матрикули ше водзи тиж од 1851. року. Священїки бачинскей парохиї були: Михайло Уйфалуши, Штефан Киш, Владислав Хранилович, Павле Ґвозданович, Михайло Ґолубич, Кирил Дрогобецки, Михайло Гирйовати, Янко Шимрак, Янко Провчи, Гавриїл Дудаш, Јосиф Меленюк, Михайло Черняк, Кирил Бесерминї, Дюра Фейса, Михайло Й. Гарди, Славомира Ґалика, єден час парохове Михайло Режака, Йозеф Селин, Михайло Малацко и Зоновий Вовк хтори зоз Шиду, або з Беркасова приходзели до Бачинцох на богослуженя итд. Тих рокох бачински парох о. Дарко Рац, хтори бива и служи у Бачинцох.

Руснаци у Бачинцох вше мали свой теметов, нє далєко од валалу, обок при сербскому.

Просвитни живот валала

Сербска православна школа у Бачинцох датує з початку XIX вику, а и Руснаци ше зоз приходом до того места старали о вихованю своїх дзецох. Так, спрам Лїтопису школи у Бачинцох, хтори ше чува у Историйним архиве Срима у Сримскей Митровици, Руснаци уж 1847. року мали свою руску конфесийну (вирску) школу и плацели учителя. Як перши учителє споминаю ше Янко Яким, Янко Планчак, Михал Сивч и Лука Колєсар, потим Йован Салонски (зоз Нового Саду), Янко Майхер, Микола Й. Надь, Єлка, Кирил и Ксения Бесерминї, шицки (пецеро) зоз Шиду, Мария Шарик и Цецилия Цила Цап-Гаргаї зоз Коцура, Мария Марча Ракич, нар. Копчански зоз Дюрдьова, хтора цали роботни вик (35 роки) учела руски дзеци у Бачинцох, потим, Микола М. Кочиш (Дюрдьов,1928-Нови Сад, 1973), познати руски линґвиста, писатель и педаґоґ, хторому перше роботне место учителя було праве у Бачинцох 1947-1948. року (источашнє преподавал и у сушедним месце Куковцох), потим Леона Лабош и Бошко Урошевич и други.

Оддзеляня основней школи у Бачинцох од I-VIII класу зоз предшколску воспитну ґрупу (понад 100 школяре) робy у рамикох ОШ Бранко Радичевич у Шидзе. Терашнї сучасни будинок школи вибудовани/справени 1963. року и єден є з найкрасших у тей часци Сриму. До школи вше вєдно ходзели и ходза и сербски и руски дзеци. Руским школяром ше у прешлосци отримовало годзини руского yзика; 30-тих рокох то була настава у I и II класи, после Другей шветовей войни од I-IV класу, 60-рокох ше руски язик виучовал як язик дружтвеного штредку, а потим концом 80-рокох пришло до претаргнуца настави по руски, насампредз пре нєдостаток наставного кадру. Медзитим, 90-рокох виучованє руского язик обновене и отриму ше и тих рокох як виборни предмет зоз елементами националней култури од V-VIII класу. Школярох учи наставнїца Златица Сивч Здравич, по походзеню зоз Руского Керестура.

Дзеведзешатих рокох коло обновйованя настави руского язика, анґажовало ше єдно число родичох у сотруднїцтве зоз Дружтвом за руски язик, литературу и културу зоз Нового Саду и Иринку Папуґову, по походзеню зоз Бачинцох. Так ше од 1994. року отримує виучованє руского язика з елементами националней култури. Годзини руского язика перше орґанизовали наставнїки: Мирослав Бульчик зоз Шиду (1994. року), Ясна Семан (1994-1995), Славко Надь (1995-1999) и Златица Сивч Здравич зоз Руского Керестура (2001-2022), а и терашня наставнїца Наташа Еделински Миколка, тиж керестурского походзеня. Вона источашнє орґанизує наставу руского язика и у двох основних школох у Шидзе: у матичней Бранко Радичевич и Сримски фронт (зоз оддзелєнями у Беркасове и Бикичу). На годзини руского язика у Бачинцох ходза коло 20 школяре, насампредз руского походзеня, потим дзеци зоз мишаних руско-сербских малженствох, а тиж и єдно число сербских школярох.

У Бачинскей школи 4. юния 1994. року отримане Перше стретнуце руских школох, а 5. юния 2004. року и Дзешате ювилейне, основани два литературни секциї Микола М. Кочиш" (1995) и “Бошко Бата Урошевич” (1998), а при Школи роби и Секция Дружтва за руски язик, литератиру и културу хтора чишлї понад 20 членох и намага ше отримовац програми (означиц рочнїци...), а анґажовала ше и на збераню кнїжкох за школску библиотеку, уводзеню парного зогриваня до школского будинку итд. З нагоди означованy 150-рочнїци Рускей школи у Бачинцох (1847-1997), Школа достала на дарунок компютер од Вивершней ради АП Войводини.

Културни живот Руснацох у Бачинцох

Уж зоз снованьом Руского народного просвитного дружтва (РНПД), або популарно воланей „Просвити” у Новим Садзе 1919. року, до першого Одбору РНПД вошли и двоме представителє Бачинцох: о. Кирил Дрогобецки и Михал Папуга. Месни одбор РНПД у Бачинцох основани познєйше, 1932. року. Його предсидатель од снованя по 1941. рок бул Йовген Планчак. Иншак, бачинска „Просвита” мала и свой окремни будинок зоз бину (прейґа/просто од церкви и парохиї). Медзитим, перши театрални представи, або такволани „забави” давали ше ище 20-30. рокох у карчми п. Дюри Колєсара. Так 1935. року школски дзеци давали представу Служнїца нєдобре приповеда, а младеж (леґинє и дзивки) Заврачане благо Юрия Шереґия. Бавена и Єфтайова дзивка и други представи, а як режисере анґажовали ше: учитель Кирил Бесерминї, дзияк Мирон Няради и Михал Ковач (Чорбов) хтори и грал на гармуники. Ище 1939. року у Руским календаре, учитель Михал Ковач, теди секретар РНПД, писал же ше „сримци влапели до роботи” и же треба похвалїц активносци сримских местох, медзи хторима и Бачинци.

По Другей шветовей войни, уж 22. децембра 1945. року у валалє основани Одбор Рускей матки, а нєодлуга потим формовани и културно-просвитни дружтва: руске КПД Евґен Бревак и сербске КПД Сава Писаревич.

Кед слово о театралним живоце у Бачинцох, треба напомнуц же зоз Бачинцох бул Драґен Колєсар (1929-1995), професийни ґлумец Сербского народного театру у Новим Садзе и познати театрални дїяч, хтори свойо перши театрални „ролї” – наступи мал, праве у карчми свойого дїда Дюри Колєсара, вєдно зоз бачинскима аматерами: перше як школяр, а после и як „прави глумац” и режисер (поставел у Бачинцох Нушичового Аналфабету), грал на примки, шпивал руски народни шпиванки, бул хумориста и вше порихтани за франту и розвешелїц ше.

Штерацетих и пейдзешатих рокох, попри музичней и танєчней секциї у Бачинцох активно робела и драмска секция. Було полно ентузиязму. З помоцу режисерох: дзияка Данила Папуґи, учителькох Мариї Марчи Ракичовей и Цецилиї Цили Цап, бачинских аматерох Петра Кечкеша и Янка Раца Фурова, хтори грал на гармуники, поставени и виведзени тоти представи: Ораче Михала Ковача (тема театралного фалата и вязана за живот бачинских людзох), потим На швитаню, Хто ма право, Заврачане благо, Єфтайова дзивка итд. Представи ше давало нє лєм у Бачинцох, алє и индзей ширше у Сриме и Бачкей.

Руснаци зоз Бачинцох

Гоч Бачинци як менши валал нє бул у можлївосци отримац таки континуитет просвитного и културного живота, як цо було у наших других штредкох, заж лєм од Руснацох зоз того места треба спомнуц лxдзох хтори зохабели шлїд часу у хторим жили и робели, а тиж начишлїц и особи хтори по походзеню зоз Бачинцох, а хтори познати ширшей явносци, а окреме медзи Руснацами.

То насампредз, вредни бачински парасти; добри винїцаре, овоцаре, капустаре, пчоларе ... Познаю их велї по добрей капусти, квалитетним вину, цукровей цвикли. Дараз то було и по вельким блаце по драгох, улїчкох.., медзитим 60-рокох, кед виляти асфалтни драги - блато такповесц нєстало, та валал ма сучасни випатрунок, широки и чисти улїци.

Од руских преднякох зоз Бачинцох треба спомнуц, насампредз, Янка Скубана (1849-1909), першого дописователя новинох Недиля зоз Бачинцох, хтори виходзели у Будимпешти и чий редактор бул Михайло Врабель. Янко Скубан спадал медзи найпросвищенших валалских людзох у своїм краю концом XIX и на початку XX вика. На основи друкованих дописох видно же бул найпоряднєйши и найплоднєйши дописователь Недилї, а провадзел и културни збуваня при Руснацох. У Лїтопису Основней школи у Бачинцох находзиме же Янко Скубан бул член Школского одбору од 1894. по 1897. рок. Поховани є на бачинским теметове. На крашнє очуваним 100-рочним крижу пише же умар 1909. року, а же пожил 60 роки.

Зоз новших часох, од познатих Бачинчаньох треба спомнуц: Йовґена Папуґу, судию зоз Шиду, хтори єден час бул и предсидатель Суду у Шидзе (страдал у транспотрним нєщесцу на гайзибанским преходзе при Кукуєвцох Куковцох, 1966. року), Дионизия Денчия Папуґу, длугорочного ветеринара у Хртковцох (познєйше жил у Горватскей), потим проф. др академика Владимира Ковача, науковца (обласц технология вина) зоз Нового Саду, др Мартицу Гаргаї, нар. Страценски, лїкара специялисту зоз Нового Саду (Беґечу), братох: Ярослава Папуґу, инжинєра електротехнїки (ПТТ) у Новим Садзе и Нестора Папуґу (жиє у Беоґрадзе), Иринку Папуґа, педаґоґа и културного роботнїка зоз Нового Саду, Наду Адамович, нар. Колєсар, наставнїка музики у Сримскей Митровици и єй брата Томислава Колєсара, спортского роботнїка (фодбалера) хтори жил у Миклошевцох, потим Ксению Саламон, нар. Югас, учительку зоз Шиду, Славка Цупера, судию и адвоката зоз Шиду, Славка Загорянского, писателя и композитора, тиж зоз Шиду итд. Бачинского походзеня и Мартица Тамаш, нар. Папуґа, новинар-дописователь Руского слова зоз Вербасу, Ана Ганча Сеґеди (Яне) и Иринка Канюх (Горнякова), Якима Папуґу и Силвестера Венчельовского зоз Сримскей Митровици, потим Йоска (Йозефка) Балїнтова, нар. Майхерову (активну у КУД Тарас Шевченко) у Дюрдьове и др.

Треба спомнуц и паметац плеяду бачинских дзиякох: Петра (оца) и Данила и Йовгена (синох, односно братох) Папуґу, Михала Киш (Медєшового), як и Янка Раца (Фурова), а тиж и руских преднякох: тарговца Йовгена Тимка и його дзеци Нестора и Верунку (жили у Новим Садзе), парастох з Папуґовей фамелиї: Янка ст, Янка мл. (умар у Р. Керестуре), Михала, Якима (умар у Дюрдьове), Емила, Йовґена, Мирона, Юлина, Владу, Силвестера Силва (умар у Ґосподїнцох), Мирона (жил у Австриї), Мирона (з Р. Керестура), братох Андрия, Нестора и Владу Югасових и их шестру Олґу (одату за Витомира Бодянца у Руским Керестуре), потим Мирона (Мирча) Югасового, Нестора, Михала, Мирона, Надинку и Сенку Сивча (Винцрильових), Йовґена, Владу и Мижа Киш (Медєшових) и других.

Иншак, од привредних обєктох у Бачинцох треба спомнуц Клальню “Биґ-Бул”, хтора роками посцигує замерковану продукцию, а тиж помага (спонзорує) и велї просвитни и културни, а окреме спортски активносци. Зоз потримовку Клальнї успишнє исновал/иснує Фодбалски клуб ОФК Бачинци, а за чийо бависка пошорени сучасни спортски терен, чийо бавяче на спортских змаганьох як месних, општинских так и на висши фодбалских уровньох посцигую замерковани резултати.

Литература

• Школска споменица, Споменица за нижу пучку школу у Бачинцима, Летопис школе 1805-1931, Историјски архив Срема, Сремска Митровица, Фонд: 327/1;
• Летопис школе, Фонд: 327/1 стр. 7;
• Павле Поповић, Римски путеви, Срем у прошлости, Сремске новине, Сремска Митровица, 1981, 26-28;
• Владо Koстелник, Срим пред приселєном Русинох у 17 и 18 вику, Народни календар 1976, Руске слово, Нови Сад, 1975, 43-56;
• Душан Ј. Поповић, Срби у Срему до 1736/37, Српска академија наука, Београд, 1950, 1-10;
• Владо Костелник, 47;
• Жарко Лесак, Бачинци, Шидина 7, Шид, 2005, 100-102;
• Жарко Лесак, Бачинци, Шидина 7, Шид, 2005, 105-108;
• Dr Slavko Gavrilović, Rusini u Bačkoj i Sremu od sredine 18. do sredine 19. veka, Iseljavanje iz matičnih naselja i stvaranje rusinskih oaza po Bačkoj i Sremu, Godišnjak Društva istoričara Vojvodine, Novi Sad, 1977, 192;
• Др Душан Дрляча, Maтични кнїжки и школски лїтописи як жридло за преучованє прешлосци Руснацох у Сриме, Шветлосц 3, Руске слово, Нови Сад, 1972, 247-248;
• Др Янко Рамач, Прилог ґу историї Руснацох у Бачинцох 1834-1890, Studia ruthenica, Друштво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1988-1989, 94-111;
• Любомир Медєши, Руснаци у Югославиї, Mузейна збирка Руски Керестур 1976, Войводянски музей, Нови Сад, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1976, 19-29;
• Dr Branislav Vranešević, Rusini u borbi za nacionalni opstanak, Godišnjak Društva istoričara Vojvodine, Novi Sad, 1977, 217-234;
• Зборнїк роботох Studia ruthenica 3, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1992-1993 и Ирина Я. Папуґа, Aктивносц „Просвити” у Бачинцох, Руски календар 1992, Руске слово, Нови Сад, 1991, 53-63;
• Радомир Прица, Основне школе у 18. веку, Срем у прошлости (2), Сремске новине, Сремска Митровица, 1986, 52-53;
• Др Янко Рамач, Прилог ґу историї, 101;
• Dr Slavko Gavrilović, Rusini u Bačkoj i Sremu od sredine XVIII do sredine XIX veka, Iz istorije vojvodjanskih Rusina
• Dr Ljubica Acigan, Srpsko autonomno školstvo i prosvetno zakonodavstvo u Habzburškoj Monarhiji u periodu od 1860. do 1918. godine, Pedagoška stvarnost 31, 1-2-3, Novi Sad, 1885, 223-227;
• Povjest školstva i pedagogije u Hrvatskoj, PKZ, Zagreb, 1958, 164.do 1941. godine, Godišnjak Društva istoričara Vojvodine, Novi Sad, 1977, 202-203, 215;
• Povjest školstva i pedagogije, 308-309;
• Испитна извешћа (1919-1922) и (1931-1941); Историјски архив Срема, Сремска Митровица
• Огласна књига 1926-1947); Историјски архив Срема, Сремска Митровица
• Записници наставничког већа (1939-1950); Историјски архив Срема, Сремска Митровица
• Записници школског одбора (1933-1947); Историјски архив Срема, Сремска Митровица
• Огласна књига (1926-1947);
• Жарко Петровић, Основна школа Јован Веселинов Жарко, Шид 1982-2002, Подручно одељење у Бачинцима, Основна школа Бранко Радичевић Шид, 2004, 330-336;
• Ирина Папуґа, Зоз историї школи у Бачинцох, Народни календар 1987, Руске слово, Нови Сад, 1986, 63-68;
• Ирина Папуґа, Бачинци од прешлосци по нєшка, Руснаци у Шидзе и околних местох, КПД Дюра Киш, Шид и Грекокатилїцка парохия Преображеня Господнього, Шид, 2007, 77-85;

Вонкашнї вязи

• O. Георгий Бесерминї, Насельованє Руснацох до Шиду, Руски календар на 1938. рок за Русинох у Югославиї, РНПД, Руски Керестур, 1937, б. 32-42;

• Бачинчань: Бачинци, Руски новини, РНПД, Руски Керестур, 15. III 1935, б. 3;