Дюра Лїкар (*29. май 1941—†4. януар 2018), народни учитель, публициста, режисер-аматер, новинар-дописователь и спортски роботнїк.
| Дюра Лїкар | |
|---|---|
 | |
| Народзени | 29. мая 1941. року |
| Умар | 4. януара 2018. року (77) |
| Державянство | югославянске, горватске |
| Язик творох | руски, горватски |
| Школа | Учительска школа Славонски Брод |
| Период твореня | 1961—2017 |
| Жанри | просвита, публицистика, режия, новинарство |
| Поховани | на Грекокатолїцким теметове у Миклошевцох |
| Припознаня | Орден зоз стриберним венцом,
Плакета Стєпан Супанц општини Вуковар, Златна плакета за трицецрочну роботу з дзецинскима ансамблами |
Биоґрафия
Дюра Лїкар народзени 29. мая 1941. року у Миклошевцох. Оцец Крешимир Лїкар и мац Мария родз. Шовань зоз Бачинцох. У фамелиї бул народзени и младши син Кирил Лїкар. Дюра Лїкар закончел основну школу у Миклошевцох и Вуковаре, а Учительску 1961. року у Славонским Броду. Такой по законченю Учительскей школи почал робиц як учитель у Миклошевцох у класней настави, а 1970. року почал водзиц наставу за руски дзеци на мацеринским язику. На тей длужносци робел по 1991. рок. Пре воєни збуваня на тих просторох нє робел по 1997. рок кед є знова уключени до класней настави.
Робота на културним планє
Дюра Лїкар ше окреме анґажовал у роботи КУД Яким Ґовля. Водзел фолклорну секцию, а сам або з помоцу режисерох Витомира Бодянца и Драґена Колєсара на сцену поставел вецей як 40 дзецински и театрални фалати за старших. Окреме замеркована була сказка Кристини Бренковей Белава ружа за принцезу осемдзешатих рокох. Зоз театралну дїялносцу Дюра Лїкар ше почал занїмац ище як школяр учительскей школи кед под час лєтнього одпочивку 1960. и 1961. року режирал и ґлумел у пар театралних фалатох (опатриц долу реґистер). Єден є з найплоднєйших руских режисерох у цалей Славониї и заходним Сриме. Режирал як при дзецох, так и при старших театралних аматерох у Миклошевцох.
Зоз фолклорну и драмску секцию мал вельо наступал, а окреме на културних манифестацийох Петровски дзвон, Червена ружа и Червене пупче. Вецей мандати бул член Управного одбору Фестивала Червена ружа и Драмского мемориялу Петра Ризнича Дядї. Бул єден з иницияторох и орґанизаторох Културней манифестациї Миклошевци.
Попри роботи у школи и дружтвених орґанизацийох, Дюра Лїкар бул стаємни сотруднїк НВУ Руске слово, Новинскей аґенциї Рутенпрес, (Пионирскей) Заградки, Новей думки, Вуковарских новинох и Рускей редакциї ТВ Нови Сад. У тим чаше му обявени вецей як 1000 статї и фельтони на рижни теми, углавним зоз и о живоце миклошевских Руснацох.
Дюра Лїкар бул скоро 45 роки активни бавяч и спортски роботнїк у СД Русин у Миклошевцох.
Дюра Лїкар ше 1967. року оженєл зоз учительку Ксению родз. Чижмар з Руского Керестура. У малженстве мали двойо дзеци, сина Желька и дзивку Татяну.
Публицистична робота
Дюра Лїкар видал 11 кнїжки, медзи хторима и фото-моноґрафия Миклошевци под сримским нєбом (2015) з нагоди 165-рочнїци приселєня Руснацох до Миклошевцох. Попри своєй просвитней роботи и велїх културних и дружтвених активносцох Дюра Лїкар писал и обявйовал кнїжки, насампредз зоз обласци просвитного, културного, спортского и дружтвеного живота Руснацох у Миклошевцох.
Дюра Лїкар бул член Дружтва за руски язик, литературу и културу од самого снованя 70-тих рокох и предсидатель Секциї Дружтва у Горватскей. Бул член Активу наставнїкох руского язика того Дружтва. Од 11 обявених кнїжкох два му вишли у рамикох Едициї „Одняте од забуца“ Дружтва за руски язик, литературу и културу, Нови Сад: Колїше ше жито класате/газдовање миклошевачких Русина (2011) и Жвератко нашей младосци (2014). Други наслови його кнїжкох и тоти: Хронїка Руснацох у Миклошевцох (2003), Най ше нє забудзе Руснаци у Горватскей (2009), 155 роки школства у Миклошевцох (2006), Квитки нашей младосци, Миклошевци под сримским нєбом (2015), Златни нїтки Миклошевцох итд.
Бул учашнїк 10. Стретнуца руских школох. 2004. року у Бачинцох, а иницировал и орґанизовал, вєдно зоз Основну школу у Чаковцох и Миклошевцох два Стретнуца руских школох хтори отримани 2006. и 2015. року у Миклошевцох.
За закладанє у роботи и посцигнути успихи достал вецей припознаня на уровню општини и Републики, як цо то Орден зоз стриберним венцом од Йосипа Броза Тита, Найвисше општинске припознанє на подручу култури и просвити Плакета Стєпан Супанц, Златну плакету за трицецрочну роботу з дзецинскима ансамблами. Бул тиж и добитнїк припознаня Миколи М. Кочиша (2011).
Дюра Лїкар пошол до пензиї 31. августа 2006. року, бул то период кед интензивно робел як публициста, кед пририхтал и видал даскельо кнїжки.
Дюра Лїкар умар у шпиталю у Осєку, 4. януара 2018. року а поховани є 5. януара 2018. року на месним Грекокатолїцким теметове у Миклошевцох.
Театрална дїялносц
| Дюра Лїкар ґлумел у тих фалатох | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Рок | Театрални фалат | Улога | Рок | Театрални фалат | ||
| 1960. | Й. С. Попович: СПРЕВЕДЗКОШЕ | Алекса | 1972. | Коста Трифкович: ЛЮБОВНЕ ПИСМО | ||
| 1963. | Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА | Ґроф | 1973. | Жак Конфино: НА СТРЕДУ ШЕ РЕҐИСТРУЄМ | ||
| 1966. | Дюра Лїкар: ОДАВАНКА | Син | 1974. | :СОН МАЛЕЙ ҐОРДАНИ | ||
| 1970. | Петро Ризнич: ФРАНТОВНЇЦА | Костюк | 1975. | :МЕДВЕДЖАТКО | ||
| Дїра Лїкар режирал тоти фалати | 1975. | Дюра Лїкар: ОДАВАНКА | ||||
| 1960. | Й. С. Попович: СПРЕВЕДЗКОШЕ | 1977. | :ХРАБРА ЧЕТА | |||
| 1961. | Й. С. Попович: ПОКОНДИРЕНА ТИКОВКА | 1977. | :ПРЕД ДВАЦЕЦ РОКАМИ | |||
| 1963. | Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА | 1978. | Емил Ґалнер: УЛЇЧКА | |||
| 1963. | : ТРИ ДРАМСКИ СЛИЧКИ | 1979. | :ДРОБНИ ДУШИ | |||
| 1966. | Дюра Лїкар: ОДАВАНКА | 1979. | Кристина Бренкова: БЕЛАВА РУЖА ЗА ПРИНЦЕЗУ | |||
| 1966. | Петро Ризнич: ФРАНТОВНЇЦА | 1980. | Милан Чечук: МУДРИ ЦИҐАН | |||
| 1967. | Жак Конфино: НА СТРЕДУ ШЕ РЕҐИСТРУЄМ | 1981. | Х. К. Андерсен: КАНДУР У ЧИЖМОХ | |||
| 1967. | : ОСТРОВО ТОВАРИШОХ | 1984. | Мирон Канюх: ПЧОЛКА СМОЛКА | |||
| 1968. | Микола Сеґеди: МИЖО ПУТУЄ НА МЕШАЦ | 1989. | Желько Хел: ЧУДОТВОРНА КНЇЖКА | |||
| 1971. | : ЙОЦОВ МУЗИЧНИ АВТОМАТ | 1990. | Миленко Ґрґар: ВИДУМНЇЦА | |||
| 1972. | : ПУТОВАНЄ ДЇДА МРАЗА | |||||
Литература
- Звонимир Ерделї, Здогаднїк и драгоказ будуцим ґенерацийом. Дюра Лїкар: Колїше ше жито класате - ґаздованє миклошевских Руснацох, Studia ruthenica, чис. 16, 2011, боки 107-109.
- Дюра Лїкар (1941–2018), учитель, публициста - просвитни и културни творитель, Зборнїк роботох Studia ruthenica чис. 23 (36), 2018, бок 212.
Вонкашнї вязи
- Там остали алє нє побановали - фамелия Лїкар зоз Миклошевцох
- Katalog Knjižnica grada Zagreba, 7 кнїжки Дюри Лїкара, каталоґ