Онуфрий Тимко (*5. октобер 1908—†24. авґуст 1989), священїк, историчар, етномузиколоґ, мелоґраф, композитор и хорски дириґент.
| Онуфрий Тимко | |
|---|---|
 | |
| Народзени | 5. октобра 1908. |
| Умар | 24. авґуста 1989. (81) |
| Державянство | мадярске, югославянске |
| Язик творох | руски, українски |
| Школа | Ґимназия у Вербаше и
Травнику |
| Универзитет | Богословия Заґреб и Львов |
| Период твореня | 1934—1985. |
| Жанри | священїцтво, компонованє,
хорске дириґованє |
| Поховани | у Вербаше |
Биоґрафия
Онуфрий Тимко ше народзел 5. октобра 1908. року у Коцуре. Оцец Иван (Янко), мац Мария, дзивоцке презвиско Шандор. Основну школу закончел у своїм валалє, а до ґимназиї Онуфрий Тимко почал ходзиц у Вербаше, а закончел ю у Травнику. Богословию започал студирац на Теолоґийним факултету у Заґребе, а закончел у Львове (Україна). Оженєл ше зоз учительку Ану Биндасову, дзивку Дюри Биндаса священїка и першого подпредсидателя Руского народного просвитного дружтва. Онуфрий Тимко бул пошвецени 14. октобра 1934. року у Заґребе. Пошвецел го крижевски владика др Дионизий Няради. Службовал у Руским Керестуре, Лишнї (Босна), и Баня Луки, а 1. децембра 1945. року є премесцени до Коцура, а од 18. фебруара 1950. постал парох у Старим Вербаше и там службовал по 12. април 1971. року, кед пошол до пензиї.
Дїялносц и творчосц у швеце музики
Под час школованя пришол до вираженя його талант и любов ґу музики, котри од малючка нашлїдзел од свойого оца, котри крашнє грал на виолини, а и мац знала крашнє шпивац. У Львове Онуфрий Тимко ше упознал зоз професором др Филаретом Колесом, од котрого ше вельо научел и спатрал ше на ньго у своєй етномузиколоґийней роботи през цали живот. Од нього здобул добри теорийни музични фундамент и практичне искуство у зазберовацкей мелоґрафскей роботи. Добре преучел сучасну музичну етноґрафию котра ноши назву Крон - Бартокова метода, котру применєл у систематизациї нашей народней шпиванки. У своєй зберацкей роботи вон бул нє лєм прости записовач народних мелодийох, алє велї записани мелодиї дорабял, збогацовал, прерабял, на велї народни тексти присподобйовал, або сам складал мелодиї у народним и забавним духу.
Онуфрий Тимко бул добри музични аранжер, дириґент и композитор. У шицких парохийох дзе службовал Тимко сновал хори хтори виводзели вирску музику, як и руску и українску народну музику.
Онуфрий Тимко по своїх опредзелєньох цалого живота бул активиста українскей ориєнтациї медзи войводянскима Руснацами.
Онуфрий Тимко, попри етномузиколоґийних студийох и теорийних написох, зохабел за собу и значне число статьох з нашей историї. Окреме значне його доприношенє у ошвицованю насельованя наших предкох до Руского Керестура и Коцура.
Онуфрий Тимко по тераз наш найвизначнєйши дїяч на зазберованю, култивованю, науковим презентованю и популаризованю нашей националней музичней творчосци. Записал вецей як 500 народни мелодиї з одвитуюцима текстами и з того числа, з обсяжну музиколоґийну студию, обявел 424 писнї и танци. Автор є штирох томох капиталного виданя з нотним укладом под насловом Наша писня, потим писньох за дзеци под насловом Мали соловей и понад 40 науково роботи обявел у часописох, календарох и зборнїкох.
Онуфрий Тимко зложел надосц композициї хтори виведзени у рамикох Фестивала Червена ружа, преважно на манифестациї Червене пупче.
Окрем же компоновал соло писнї Онуфрий Тимко у своїм опусу ма и хорски композициї хтори нєпреривно и нєшка на репертоару наших руских хорох, як и даскельо хорски з релиґийну тематику (духовни).
Онуфрий Тимко умар у Вербаше 24. авґуста 1989. року, витрапени з хороту. Поховани є 25. авґуста 1989. року на вербаским теметове.
| Композициї | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
Червена ружа |
Червене пупче | ||||||
| У народним духу | Рок | Наслов композициї | Автор тексту | ||||
| Рок | Наслов композициї | Автор текста | 1977. | Заячки | Михайло Ковач | ||
| 1969. | Блукал я уж велї роки | Янко Фейса | 1977. | Когуцик | Михайло Ковач | ||
| 1969. | Ораче, ораче | Михайло Ковач | 1978. | Жима | Янко Фейса | ||
| 1970. | Глєдаме щесца | Михайло Ковач | 1978. | Школяр | Мирон Будински | ||
| 1971. | Заграйце, гудаци | Янко Фейса | 1978. | Мой валал | Михайло Ковач | ||
| 1972. | Загучали гори | народни | 1979. | Цепли, цепли | И. Воробкевич | ||
| 1979. | Дюри (Заграл Дюри) | Михайло Ковач | |||||
| Червене пупче | 1979. | Заячок | Михайло Ковач | ||||
| Рок | Наслов композициї | Автор текста | 1979. | Курка | Михайло Ковач | ||
| 1969. | Тащок | Михайло Ковач | 1979. | Ловар | Михайло Ковач | ||
| 1969. | Страка | народни | 1980. | Писня мацери (Мац) | Михайло Ковач | ||
| 1970. | Пришла нам жима (Жима) | Мирон Колошняї | 1980. | Єшеньски витри | Михайло Ковач | ||
| 1970. | Студзенка | Михайло Ковач | 1981. | Ластовички | Л.(еона) Кашаї | ||
| 1973. | Хора бабка | Василь Мудри | (?) | Амалка | Михайло Ковач | ||
| 1974. | На пажички | Михайло Ковач | (?) | Бабка | Я. Венчельовски | ||
| 1974 | На яр | Михайло Ковач | (?) | Качаточка | П. Планчак | ||
| 1974. | Пчолки | А. Джуджар | (?) | Школярски часи | Онуфрий Тимко | ||
| 1975. | Дротар | Михайло Ковач | (?) | Школски ствари | Михайло Ковач | ||
| 1976. | Конїк | Михайло Ковач | |||||
| 1977. | Идзе жима | Ксения Гирйовати | |||||
Загучали гори (The Mountains Roared) English subtitles
Литература
- о. Проф. Др Роман Миз. Священїки дакедишнього Осєцкого викарията; видавателє: Парохия св. Петра и Павла, Нови Сад и Максима друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 311-312.
- Шветлосц ч. 6/1989, б. 768-775.
Вонкашнї вязи
- Онуфрий Тимко (биоґрафия и список композицийох), Червена ружа 1962-2011, Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 541-542.
- o. Онуфрий ТИМКО, вебсайт НАР, Новинска Асоцияция Руснацох, децембер 28, 2017.