Владимир Сабо Дайко (*9. новембер 1928—†25. децембер 2013) писатель, културно-просвитни дїяч.
| Владимир Сабо Дайко | |
|---|---|
 | |
| Народзени | 9. новембер 1928. |
| Умар | 25. децембер 2013.(85) |
| Державянство | югославянске, сербске |
| Язик творох | руски |
| Школа | основне образованє |
| Период твореня | 1953—2012 |
| Жанри | литература, културна дїялносц |
| Поховани | на теметове у Коцуре |
| Припознаня | Златна значка Културно-просвитней
заєднїци Сербиї, почесни член Рускей матки |
Биоґрафия
Владимир Сабо Дайко, народзени 9. новембра 1928. року у Коцуре, бул активни културни роботнїк и инициятор велїх културно-просвитних активносцох у Коцуре: библиотекар, писатель, ґлумец, режисер, дописователь новинох Руске слово.
Понеже под час Другей шветовей войни коцурска Читальня була заварта, а кнїжки порозношени по обисцох, значне доприношенє обновйованю єй роботи, попри Миколи Гардия, дал и Владимир Сабо Дайко. Читальня зоз роботу почала 1953. року, а єй перши библиотекар бул по 1955. рок праве Владимир Сабо Дайко.
Опробовал ше и як режисер и ґлумец у своїх, и нє лєм у своїх, театралних фалатох. Режирал драми Франтовнїца (1963), Заврачане благо (1964) и Стецко (1965). Ґу тому, вон и идейни творитель и орґанизатор перших Стретнуцох дзецинского театру 1993. року, хтори приведли до оживйованя дзецинского театралного живота и драмскей творчосци у Коцуре.
Владимир Сабо Дайко бул медзи першима порушователями и творителями даєдних значних културних активносцох у Коцуре, насампредз снованя КУД Жатва, а бул и активни член Клубу писательох, поетох и рецитаторох Нашо крочаї. Владимир Сабо Дайко бул єден зоз сновательох обновеней Рускей матки, єй активни, а потим и почесни член. Бул и єден з найактивнєйших членох Дружтва за руски язик, литературу и културу у Коцуре. Сабо Дайко ше у каждей нагоди закладал за очуванє и розвиванє руского язика и, вообще, рускосци.
Литературна робота
Писал приповедки и писнї. Обявйовал их у Руским календаре, Заградки, Руским слове (Литературним слове), Ерату над Куцуром / Коцуром, Шветлосци. Од писньох спомнїме: Чловек и ровнїна, Я глєдам, Дзецко Бачки, Руска мац, Балада о Руснакови, Визия оцовщини и др. Владимир Сабо Дайко ше як прозаїст окреме визначел. Медзи найлєпшима приповедками му Тереза, Канада Канада, Санканє, приповедки за дзеци Ровнї цар (1. виданє 1996, 2. виданє 2005. року). У Ровнї цару ше намагал подаровац малому рускому читательови юнака-защитнїка свойого народу. Понеже велї народи маю свойого юнака, напр. Серби – Кральовича Марка, Анґлийци – Робина Гуда, Швайцарци – Вилиєма Тела итд., Сабо Дайко жадал створиц и руского юнака и описал го у подоби Ровнї цара (цара ровнїни). Треба визначиц же Сабо Дайко у Ровнї цару окреме успишни у креированю атмосфери валалского стредку и твореню заплєту. Його опис жими у фебруаре (у приповедки Кед Шандор завяло), опис чуваня овцох, як и опис каменцу и бурї влєце охабяю моцни и тирваци упечаток на читателя.
На початку 21. вику Сабо Дайко, и у своєй дзевятей децениї живота, творел зоз вельку креативну енерґию. Охабел у рукопису дзецински роман Кеша, хтори публиковани 2018. року у кнїжки Вибрани писнї и проза Дружтва за руски язик, литературу и културу.
Владимир Сабо Дайко бул одборнїк у Општини Вербас, член Совиту Месней заєднїци Коцур, а у єдним мандату бул и предсидатель Совиту. Як щири вирнїк, нє занєдзбовал свою виру и церкву.
За свою рижнородну и квалитетну дїялносц на планє култури, попри вецей припознаньох, наградзени є и зоз Златну значку Културно-просвитней заєднїци Сербиї.
Умар 25. децембра 2013. року у Коцуре .
Литература
- Рецензия Владимира Сабо Дайка на осучаснєне виданє кнїжки Гавриїл Костельник: Идилски венєц З мойого валалa, Нови Сад . Руски Керестур, 2004. Studia Ruthenica ч. 11, рок 2006, б. 181
- Рецензия Владимира Сабо Дайка на репринт кнїжочки писньох Янка Хромиша Квиток младосци, Ерато над Куцуром/Коцуром 8, 2005. Studia Ruthenica ч. 11, рок 2006, б. 187
Вонкашнї вязи
- Значни Коцурци Куцура, Википедија, слободна енциклопедија