Чернїца (Rubus fruticosus L.) – серб. купина, у укр. закарп. диялектох черниць, слов. диял. černica, поль. czernica (од: чарни) - вецейрочна черякаста рошлїна, чийо стебелко при даєдних сортох джобаце, а при даєдних без церня. Рошнє дзиво у мочарових лєсох и по схилох Фрушкей гори и коло драгох. У новшим чаше ше ю култивує на плантажох и по обисцох.
| Чернїца | |
|---|---|
 Чернїци у процесу дозреваня
| |
| Наукова класификация | |
| Царство | Plantae |
| (нєранґоване) | Angiospermae |
| (нєранґоване) | Eudicotidae |
| (нєранґоване) | Rosids |
| Ряд | Rosales |
| Фамилия | Rosaceae |
| Род | Rubus |
| Подрод | Rubus (скорейша
назва Eubatus) |
| Файти | |
| Rubus ursinus
Rubus laciniatus — вичножелєна чернїца Rubus argutus Rubus armeniacus — гималайска чернїцa Rubus plicatus — дзива чернїца Rubus ulmifolius Rubus allegheniensis и на стотки други микрофайти. | |
Чернїцово нацинє поцагане по жеми вола ше чернїчанка.
Плод чернїци ма форму збирней маґочковей (костковей) овоци подобней малини, чарней є фарби и ма барз добри диєтетски и поживни вредносци. Чернїци ше є сирови як овоц, а прерабя ше их до сирупох, желеох, джемох, сладкого, специялних винох, палєнки и оцту (есенцу). Млади лїсца чернїци з верхох конарчкох обера ше у юнию и юлию и суши у хладку, а зоз сухих ше вари тею (чай). Тею з чернїцового лїсца ше хаснує процив преганячки, гемороїдох, як и за виплокованє гарла при дифтериї.
Литература
- Енциклопедия Нового Саду 12, КОС -ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 58-59
- О. Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 57, 61
- Радмила Шовлянски, Словнїк защити рошлїнох и животного стредку (сербско-руско-латинско-анґлийски), Нови Сад 2010, б.122
.jpg)