Wp/rsk/Еуфемия Бесерминьски

< Wp | rsk
Wp > rsk > Еуфемия Бесерминьски

Еуфемия Бесерминьски

Народзена 25. юлия 1921.
Умарла 5. юлия 2003. (82)
Державянство югославянске, сербске
Язик творох руски
Школа Учительска школа у Осєку
Висша школа Висша дефектолоґийна

школа у Беоґрадзе

Период твореня 1943—1982.
Жанри просвита, педаґоґия, култура,

дружтвени орґанизациї

Похована на теметове у Руским Керестуре

Еуфемия Бесерминьски (*25. юлий 1921—†5. юлий 2003), учителька, наставнїцa и директорка Основней школи у Руским Керестуре.

Биоґрафия

Еуфемия Бесерминьски народзена 25. юлия 1921. року у Коцуре од оца Янка и мацери Пепи Бесерминьскових, та ту закончела и основну школу, потим гражданску школу у Шидзе, а Учительску школу у Осєку. Под час школованя вона бивала у Осєку у грекокатолїцким манастире при часних шестрох, як и векша ґрупа руских школярох, дзекуюци одлуки и допущеню владики Дионизия Нярадия.

Роботна кариєра

У Шидзе, як просвитни роботнїк, Еуфемия Бесерминьски робела од 1943. року та по конєц 1953/54. школского року. Спрам єй словох нє було єй чежко у тедишнїх часох анґажовац ше, попри порядней просвитней роботи, и у векшим чишлє дружтвено-политичних и дружтвених орґанизацийох, без огляду на факт же ше у новоформованим дружтве дараз знало и „блукац“. Заш лєм, найдзечнєйше доприношела и анґажовала ше у аматерскей роботи Културно-просвитного дружтва Дюра Киш, у витвореню чиїх програмских задаткох на културно-просвитним планє нє лєм активно участвовала (окреме у пририхтованю дзивчатох за наступи), алє ше у тим и щиро цешела. Року 1953. учителька Еуфемия Бесерминьски превжала мишане оддзелєнє руских дзецох и то по штварту класу а то бул початок повойновей рускей школи до котрей учителька унєсла шицко свойо предходне искуство здобуте на педаґоґийним и орґанизацийним планє.

Року 1954. Еуфемия Бесерминьски прешла на роботу до Руского Керестура. Єй роботу у Шидзе предлужела учителька Ганча Малацкова, познєйше Кухарова и Ганча Ждинякова, познєйше Кнежевич.

По приходзе до Руского Керестура активносц Еуфемиї Бесерминьски ище богатша. Попри вельочислених длужносцох котри окончовала, вироятно єй найзначнєйши: активне членство у Месней орґанизациї Червеного крижа, закладанє у орґанизациї Союзу синдикатох, окончованє длужносци помоцнїка, а потим и директора Основней школи Петро Кузмяк, зоз чим Еуфемия Бесерминьски при Руснацох постала перша жена директор основней школи. Заш лєм, просвитна робота єй була наймилша, односно остала єй любов и состойна часц цалого єй живота.

Єй окремне жаданє було, спатраюци рижни животни ситуациї, же би у Руским Керестуре, у рамикох основней школи, було формоване Специялне оддзелєнє, цо ше єй и сполнєло, кед воно 1968. року почало з роботу. Алє то нє було шицко. Учителька Еуфемия Бесерминьски, же би цо лєпше робела свою роботу у Специялним оддзелєню, такповесц при концу своєй роботней кариєри закончела Висшу дефектолоґийну школу у Беоґрадзе, та так вєдно з Янком Медєшом, тиж дефектолоґом, творела косцанїк оддзелєня котре од школярох з одредзенима психо-физичнима проблемами и потребами створела даєдних способних людзох аж и по виучованє ремесла у штреднїх школох.

Ґу намаганьом за отверанє Ґимназиї у Руским Керестуре уключела ше нє лєм зоз своїма моцами, алє ше источашнє, по одлїву єдного числа просвитного кадру, котри ше преселєл до Нового Саду, старала и о анґажованю нових, младих людзох, та так 1970. року „приведла“ до Руского Керестура тедишнїх абсолвентох Филозофского факултета у Новим Садзе: Ирину Ковач (познєйше Натюк), Еуфемию Надь (познєйше одату Виславски), Владимира Бесерминя и Еуфемию Преґун (одату Новаков). Була то одскочна деска за тедишнїх младих людзох, котри свойо дальши животни судьби нашли у своїх фахох.

Еуфемия Бесерминьски ше тиж так од самого початку барз дзечнє уключовала до орґанизованя и участвованя у Стретнуцох основних школох народох и народносцох Сербиї.

Запровадзуюци акцию Найушоренша учальня (цо ше и нєшка витворює у рускокерестурскей школи), Бесерминьска свою точносц и амбициозносц пренєсла и до власного обисца, поготов по одходзе до пензиї, теди мала вецей часу за ручни роботи, обрабянє своєй вше з ружами розквитнутей заградки, путованє, виучованє странских язикох (окреме добре знала французки и италиянски), та читанє кнїжкох – власна єй окремна преокупация була филозофия.

За свою длугорочну педаґоґийну и дружтвену роботу учителька, наставнїца и директорка Еуфемия Бесерминьски достала вецей значни припознаня од котрих ше єй остатнє, Повелю Петро Кузмяк з нагоди 250-рочнїци образованя на руским язику у Руским Керестуре, а за окремне доприношенє у образовно-воспитней дїялносци, пре хороту, нє поспишело прияц.

Еуфемия Бесерминьски умарла 5. юлия, а похована є 7. юлия 2003. року на теметове у Руским Керестуре.

Вонкашнї вязи