Еуфемия Бесерминьски (*25. юлий 1921. - †5. юлий 2003.), учителька, наставнїцa и директорка Основней школи у Руским Керестуре
Еуфемия Бесерминьски edit | |
|---|---|
| Народзена | 25. юлия 1921. |
| Умарла | 5. юлия 2003. (82) |
| Державянство | югославянске, сербске |
| Язик творох | руски |
| Школа | Учительска школа у Осєку |
| Висша школа | Висша дефектолоґийна
школа у Беоґрадзе |
| Период твореня | 1943. - 1982. |
| Жанри | просвита, педаґоґия, култура,
дружтвени орґанизациї |
| Похована | на теметове у Руским Керестуре |
Биоґрафия edit
Еуфемия Бесерминьски народзена 25. юлия 1921. року у Коцуре од оца Янка и мацери Пепи Бесерминьскових, та ту закончела и основну школу, потим гражданску школу у Шидзе, а Учительску школу у Осєку. Под час школованя вона бивала у Осєку у грекокатолїцким манастире при часних шестрох, як и векша ґрупа руских школярох, дзекуюци одлуки и допущеню владики Дионизия Нярадия.
Роботна кариєра edit
У Шидзе, як просвитни роботнїк, Еуфемия Бесерминьски робела од 1943. року та по конєц 1953/54. школского року. Спрам єй словох нє було єй чежко у тедишнїх часох анґажовац ше, попри порядней просвитней роботи, и у векшим чишлє дружтвено-политичних и дружтвених орґанизацийох, без огляду на факт же ше у новоформованим дружтве дараз знало и „блукац“. Заш лєм, найдзечнєйше доприношела и анґажовала ше у аматерскей роботи Културно-просвитного дружтва „Дюра Киш“, у витвореню чиїх програмских задаткох на културно-просвитним планє нє лєм активно участвовала (окреме у пририхтованю дзивчатох за наступи), алє ше у тим и щиро цешела. Року 1953. учителька Еуфемия Бесерминьски превжала мишане оддзелєнє руских дзецох и то по штварту класу а то бул початок повойновей рускей школи до котрей учителька унєсла шицко свойо предходне искуство здобуте на педаґоґийним и орґанизацийним планє.
Року 1954. Еуфемия Бесерминьски прешла на роботу до Руского Керестура. Єй роботу у Шидзе предлужела учителька Ганча Малацкова, познєйше Кухарова и Ганча Ждинякова, познєйше Кнежевич.
По приходзе до Руского Керестура активносц Еуфемиї Бесерминьски ище богатша. Попри вельочислених длужносцох котри окончовала, вироятно єй найзначнєйши: активне членство у Месней орґанизациї Червеного крижа, закладанє у орґанизациї Союзу синдикатох, окончованє длужносци помоцнїка, а потим и директора Основней школи „Петро Кузмяк“, зоз чим Еуфемия Бесерминьски при Руснацох постала перша жена директор основней школи. Заш лєм, просвитна робота єй була наймилша, односно остала єй любов и состойна часц цалого єй живота.
Єй окремне жаданє було, спатраюци рижни животни ситуациї, же би у Руским Керестуре, у рамикох основней школи, було формоване Специялне оддзелєнє, цо ше єй и сполнєло, кед воно 1968. року почало з роботу. Алє то нє було шицко. Учителька Еуфемия Бесерминьски, же би цо лєпше робела свою роботу у Специялним оддзелєню, такповесц при концу своєй роботней кариєри закончела Висшу дефектолоґийну школу у Беоґрадзе, та так вєдно з Янком Медєшом, тиж дефектолоґом, творела косцанїк оддзелєня котре од школярох з одредзенима психо-физичнима проблемами и потребами створела даєдних способних людзох аж и по виучованє ремесла у штреднїх школох.
Ґу намаганьом за отверанє Ґимназиї у Руским Керестуре уключела ше нє лєм зоз своїма моцами, алє ше источашнє, по одлїву єдного числа просвитного кадру, котри ше преселєл до Нового Саду, старала и о анґажованю нових, младих людзох, та так 1970. року „приведла“ до Руского Керестура тедишнїх абсолвентох Филозофского факултета у Новим Садзе: Ирину Ковач (познєйше Натюк), Еуфемию Надь (познєйше одату Виславски), Владимира Бесерминя и Еуфемию Преґун (одату Новаков). Була то одскочна деска за тедишнїх младих людзох, котри свойо дальши животни судьби нашли у своїх фахох.
Еуфемия Бесерминьски ше тиж так од самого початку барз дзечнє уключовала до орґанизованя и участвованя у Стретнуцох основних школох народох и народносцох Сербиї.
Запровадзуюци акцию „Найушоренша учальня“ (цо ше и нєшка витворює у рускокерестурскей школи), Бесерминьска свою точносц и амбициозносц пренєсла и до власного обисца, поготов по одходзе до пензиї, теди мала вецей часу за ручни роботи, обрабянє своєй вше з ружами розквитнутей заградки, путованє, виучованє странских язикох (окреме добре знала французки и италиянски), та читанє кнїжкох – власна єй окремна преокупация була филозофия.
За свою длугорочну педаґоґийну и дружтвену роботу учителька, наставнїца и директорка Еуфемия Бесерминьски достала вецей значни припознаня од котрих ше єй остатнє, Повелю „Петро Кузмяк“ з нагоди 250-рочнїци образованя на руским язику у Руским Керестуре, а за окремне доприношенє у образовно-воспитней дїялносци, пре хороту, нє поспишело прияц.
Еуфемия Бесерминьски умарла 5. юлия, а похована є 7. юлия 2003. року на теметове у Руским Керестуре.
Литература edit
Вонкашнї вязи edit
Владимир Бесерминї, Еуфемия Бесерминьски (1921-2003) учителька, наставнїца, директорка Основней школи у Руским Керестуре, Зборнїк роботох „STUDIA RUTHЕNICA” 15 (28), 2010, б. 145-148.
ШКОЛА ОД 1945. ПО 1970. РОК, листа директорох
4. НАУКОВО-ФАХОВИ СХОД „Руски язик, литература, култура и просвита“, Владимир Бесерминї, Руски Керестур Еуфемия Бесерминьски - учителька, наставнїца, директорка (25.07.1921-05.07.2003)
Еуфемия Бесерминьски, Ютюб, Маковчань, септембер 8, 2023