ꠘꠦꠙꠧꠟꠤꠎꠘ ꠛꠧꠘꠣꠙꠣꠞ꠆ꠐ ꠛꠣ ꠘꠣꠙꠧꠟꠦꠅꠋ ꠛꠧꠘꠣꠙꠣꠞ꠆ꠔ (ꠚꠞꠣꠡꠤ: Napoléon Bonaparte) was a French military general who rose up the ranks of the French Army during the French Revolution, becoming the ruler of France as First Consul of the French Republic (11 November 1799 - 18 May 1804), and then Emperor of the French and King of Italy under the name Napoleon I (18 May 1804 - 6 April 1814, and 20 March - 22 June 1815). He died in exile on the island of Saint Helena.
| “
|
Щойно він розпочинав кампанію, відразу показував себе таким, яким він був - вищим розумом, який вникає в ситуації з першого погляду та домінує над ними. Він мав військовий геній та політичний дар. Італію він розумів в її різноманітті, що чинило йому нові проблеми разом із перемогами. Він бентежив ворога мистецтвом бою, настільки ж сміливим і новим, як і його мистецтво ведення переговорів. Це завоювання цілої країни зі жменькою людей є апогеєм інтелекту. Тому, ледве розуміючи, як це все робиться, його сучасники бачили в цьому щось «надприродне».[1]
|
”
|
| “
|
Наполеон набагато більше італієць, ніж француз; італієць за расою, інстинктом, уявою та пам'яттю. Він розглядає у своїх планах майбутнє Італії, і, підводячи остаточні рахунки його правління, ми знаходимо, що Італія залишилась у чистому прибутку, а Франція - у збутку. Починаючи з Теодориха і лангобардських королів, Папа, зберігаючи свій тимчасовий суверенітет і духовну всемогутність, підтримував розділення Італії; нехай ця перешкода буде усунена, та італійці знову стануть нацією. Наполеон заздалегідь готує шлях і дотримується його, позбавляючи Папу суверенітету і обмежуючи його духовну всемогутність, зводячи його до посади керуючого директором католицької совісті та головного міністра головного культу, уповноваженого в імперії.
|
”
|
- ↑ Мовою оригіналу: Dès son entrée en campagne, il se montre tel qu'il est, un esprit supérieur qui saisit d'un coup d’œil les situations et qui les domine. Il a le génie militaire et le don de la politique. L'Italie, il la comprend dans sa diversité qui lui présentera un nouveau problème à chacune de ses victoires. L'ennemi, il le déconcerte par un art de combattre aussi audacieux et nouveau que son art de négocier est subtil. Cette conquête de tout un pays avec une poignée d'homme est un chef-d'œuvre de l'intelligence. C'est pourquoi, comprenant à peine comment tout cela se faisait, les contemporains y ont vu quelque chose de «surnaturel».
