 | ꠃꠇ꠆ꠞꠦꠘꠤ ꠝꠣꠔꠕꠘꠦ ꠅꠘꠥꠛꠣꠖ ꠇꠞꠣꠞ ꠅꠘꠥꠞꠥꠗ ⁕ ꠇꠤꠀꠘꠕꠘꠦ ꠀꠘꠣ ꠅꠁꠍꠦ ꠀꠞ ꠇꠣꠞ ꠇꠣꠞ ꠅꠛꠖꠣꠘ ꠀꠍꠦ ꠁꠔꠣ ꠖꠦꠈꠣꠞ ꠟꠣꠉꠤ uk:q:ꠘꠦꠙꠧꠟꠤꠎꠘ ꠛꠧꠘꠣꠙꠣꠞ꠆ꠐ ꠖꠦꠈꠃꠇ꠆ꠇꠣ ⁕ |
ꠘꠦꠙꠧꠟꠤꠎꠘ ꠛꠧꠘꠣꠙꠣꠞ꠆ꠐ ꠛꠣ ꠘꠣꠙꠧꠟꠦꠅꠋ ꠛꠧꠘꠣꠙꠣꠞ꠆ꠔ (ꠚꠞꠣꠡꠤ: Napoléon Bonaparte) was a French military general who rose up the ranks of the French Army during the French Revolution, becoming the ruler of France as First Consul of the French Republic (11 November 1799 - 18 May 1804), and then Emperor of the French and King of Italy under the name Napoleon I (18 May 1804 - 6 April 1814, and 20 March - 22 June 1815). He died in exile on the island of Saint Helena.
ꠔꠣꠘꠞꠦ ꠟꠂꠀ ꠝꠣꠔ
editЩойно він розпочинав кампанію, відразу показував себе таким, яким він був - вищим розумом, який вникає в ситуації з першого погляду та домінує над ними. Він мав військовий геній та політичний дар. Італію він розумів в її різноманітті, що чинило йому нові проблеми разом із перемогами. Він бентежив ворога мистецтвом бою, настільки ж сміливим і новим, як і його мистецтво ведення переговорів. Це завоювання цілої країни зі жменькою людей є апогеєм інтелекту. Тому, ледве розуміючи, як це все робиться, його сучасники бачили в цьому щось «надприродне».[1]
Napoleon is much more Italian than French; Italian by race, instinct, imagination, and memory. He contemplates the future of Italy in his plans, and when we sum up the final accounts of his reign, we find that Italy has been left in a net profit, and France in a loss. Since Theodoric and the Lombard kings, the Pope, while retaining his temporal sovereignty and spiritual omnipotence, has supported the division of Italy; let this obstacle be removed, and the Italians will again become a nation. Napoleon prepares the way in advance and follows it, depriving the Pope of his sovereignty and limiting his spiritual omnipotence, reducing him to the position of managing director of the Catholic conscience and chief minister of the principal cult authorized in the empire.[2]
ꠟꠇ
edit
- ↑ Мовою оригіналу: Dès son entrée en campagne, il se montre tel qu'il est, un esprit supérieur qui saisit d'un coup d’œil les situations et qui les domine. Il a le génie militaire et le don de la politique. L'Italie, il la comprend dans sa diversité qui lui présentera un nouveau problème à chacune de ses victoires. L'ennemi, il le déconcerte par un art de combattre aussi audacieux et nouveau que son art de négocier est subtil. Cette conquête de tout un pays avec une poignée d'homme est un chef-d'œuvre de l'intelligence. C'est pourquoi, comprenant à peine comment tout cela se faisait, les contemporains y ont vu quelque chose de «surnaturel».
- ↑ Napoleon's Views of Religion