| Янко Хромиш | |
|---|---|
| Народзени | 22. октобра 1901. |
| Умар | 24. юния 1966.(65) |
| Державянство | австроугорске, югославянске |
| Жанри | литература, дружтвено-политична
активносц |
| Язик творох | руски |
| Жанри | литература, дружтвено-политична
активносц |
| Школа | Основна школа |
| Период твореня | 1925. - 1948. |
| Поховани | на теметове у Дюрдьове |
Янко Хромиш („Бачи Горки“) (*22. октобер 1901. - †24. юний 1966.), поета-селян, активист КПСЮР/КНСЮР, политични дїяч под час и безпостредно по законченю Другей шветовей войни.
Биоґрафия
Янко Хромиш ше народзел 22. октобра 1901. року у Дюрдьове. Ту закончел основну школу и постал землєдїлец. Медзитим, у першим планє му була кнїжка и наука. Бул оженєти зоз Серафину Корпаш, зоз котру мал трох синох, Михала, Янка и Якима. После трецого дзецка супруга му умарла, та ше знова оженєл зоз Наталию Сабо-Дайкову.
Медзи людзми у валалє Хромиш бул познати як „филозоф“, т.є. начитана особа. За тедишнї час мал богату библиотеку, у котрей були кнїжки з белетристики и зоз филозофскей литератури (Кант, Геґел, Маркс,Енґелс, Ленїн, питаґорейци, Фоєрбах и др.). З белетристики читал Шекспира, Горкого, Достоєвского. Спочатку Янко Хромиш ше дружел зоз тедишнїм дюрдьовским парохом Мирком Боїчом, алє трицетих рокох, кед основани Културно-просвитни союз югославянских Русинох (КПСЮР), вони постали тварди процивнїки, бо ше Хромиш опредзелєл за КПСЮР („заряшох“), а Боїч бул за Руске народне просвитне дружтво (РНПД, „просвиташох“).
Свойо литературни роботи Янко Хромиш обявйовал у новинох „Заря“, „Русска заря“, Календар „Русскей зарї“, а обявена му и окремна кнїжка под насловом „Квиток младосци“, у котрей позберани його писнї, старостовство и дружбовство.
Як видно з наведзеней филозофскей литератури, Хромишови уж од младосци були блїзки социялистични идеї и марксистича филозофия и вон пошвидко, на основу своїх прешвеченьох, постал член илеґалней Комунистичней партиї Югославиї (1925) и аґитовал за єй политику. После 1941. року, кед Бачку окупировало мадярске фашистичне войско, Янко Хромиш бул загарештовани и мучени. Пред конєц войни бул одведзени до лаґру у Вацу, алє лагер пошвидко ошлєбодзела Червена армия, та ше врацел до свойого валалу, котри тиж бул ошлєбодзени. Ту бул меновани за предсидателя Месного народноошлєбодительного одбору Дюрдьова, а после 1948. року, кед принєшена Резолиция Информбироа, Янка Хромиша и його сина Янка осудзели и одведли на Голи оток, одкаль ше врацел после штирох рокох, хори. Од теди ше вон престал занїмац зоз политику и литературу.
Янко Хромиш умар 24. юния 1966. року у Дюрдьове и там є поховани.
Литература
- Др Юлиян Тамаш: История рускей литератури, Завод за уџбенике и наставна средства – Београд, 1997, б. 130-132 и 624-626.
- Янко Хромиш: Квиток младосци, собрани писнї и старостовство зоз дружбовством; видає КНСЮР, Нови Сад, 1939.
- Др Й. Шарик: Квиток младосци (приказ), Руски народни календар „Заря“, 1940, б. 126.
- Ю. Тамаш: Поет и публициста Янко Хромиш – Бачи Горки, есей, „Литературне слово“ ч. 5-6, б. 1.
- Серафина Макаї: Рецензия „Ерато над Куцуром/Коцуром“ 8, 2005, Янко Хромиш, Квиток младосци (популарне виданє), Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 11, 2007, б. 185-184.
- Владимир Сабо-Дайко: Рецензия на Хромишов „Квиток младосци“, Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 11, 2006, б. 187.
Вонкашнї вязи
- Янко Сопка: Хто и цо є Янко Хромиш; „Руски новини“ ч. 10(481), Дяково, 8. марец 1935, бок 3.
- Амалия Хромиш: Здогадованє, Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, 2007, б. 159-161
.