Михайло Врабель (*20. новембер 1866. - †4. януар 1923.) учитель, фолклориста, новинар и културни дїяч медзи бачванскима Русинами
| Михайло Врабель | |
|---|---|
| |
| Народзени | 20. новембра 1866. |
| Умар | 4. януара 1923. (56) |
| Державянство | австро-угорске |
| Язик творох | карпато-руски, руски и
мадярски |
| Школа | Грекокатолїцка дияко-учительска
школа у Ужгородзе |
| Период твореня | 1888-1923 |
| Жанри | просвита, публицистика,
фолклор |
| Поховани | у Будапешту |
Биоґрафия edit
Михайло Врабель ше народзел у священїцкей фамелиї у валалє Вирава (срез Гумене, комитат Земплин, Словацка) 20. новембра 1866. року. Грекокатолїцку дияко-учительску школу закончел у Ужгородзе 1887. року. Под час школованя при Врабельови ше розвила окремна любов ґу народному културному скарбу, окреме ґу писньом-шпиванком. У старших класох учительскей школи почал записовац шпиванки а кед почал робиц як учитель у валалє Чемерно у восточней Словацкей та там предлужел записованє шпиванкох як и у валалох коло Чемерна. Там ше затримал лєм рок и пол. Од єшенї 1889. року Михайло Врабель уж учительовал у Руским Керестуре. Ту пошвидко пришол до зраженя зоз своїма колеґами и крижевски владика Юлий Дрогобецки го премесцел до Старого Вербасу. Алє, Врабель и там пришол до зраженя зоз тамтейшим парохом Михайлом Трбоєвичом, котри з рочного церковного приходу перше себе вжал плацу, а Врабельови нє остало анї на голи живот. Прето ше Михайло Врабель на кратко знова врацел до Керестура и ту ше оженєл зоз дзивку керестурского учителя Михала Джунї тиж учительку Павлу (Павлину) Джуньову.
Мено Михаила Врабеля уж було у тедишнїм чаше добре познате нє лєм у нашим краю алє и на Подкарпатю. Под час службованя у Руским Керестуре Михайло Врабель сотрудзовал з вецей публикациями на карпаторуским и мадярским язику. Найвецей писал о живоце Руснацох у Бачкей и обявйовал у мадярских новинох „Kelet“ („Восток“), у львовским часопису „Листок“, у ужгородским „Місяцослову“ и львовскей „Науки“. На тот способ Врабель упознавал угорску явносц зоз дїялносцу и животом нє лєм подкарпатских Русинох алє и Руснацох у наших крайох.
З намиру же би Врабеля затримал, Дрогобецки го премесцел до Нового Саду, алє Врабель анї там нє нашол мир. Повадзел ше зоз новосадским грекокатолїцким парохом Йованом Храниловичом, бо ше нє мог помириц зоз ровнодушносцу тутейшого священства и интелиґенциї у поглядзе националного препаданя Руснацох на тих просторох. Прето пришло аж и до суду медзи нїм и новосадским парохом. Михайло Врабель теди прилапел поволанку зоз Будапешту и у маю 1898. року Министерство польодїлства тедишнєй угорскей влади го меновало за главного редактора господарских новинох „Недїля“. Тоти новини писани на карпато-руским язику або язичию (то була мишанїна церковно-славянского и русийского язика) за русинских/руских парастох а у нєй ше, окрем темох з польодїлства и газдовня, зявйовали и литературни твори подкарпатских писательох.
Михайло Врабель бул познати културно-просвитни роботнїк и чловек високей култури. Окреме провадзел проблеми образованя та ше потрудзел видац и Букварь (1898, на язичию) хтори мал штири виданя по 1910. рок а хасновало ше го и у наших школох. Михайло Врабель бул родолюб и национално свидома особа та тото улївал през свойо статї и до читачох. Його уводнїки порушовали каждого хто их пречитал же би думал нє лєм о своїм добре, алє же би робел и на хасен народа.
Фахово публикациї edit
Михайло Врабель бул автор велїх статьох з историї, култури, етноґрафиї, фолклору и дружтвеного живота Русинох. Перши його записи народних шпиванкох ше зявели у часопису Листокъ Евгена Фенцика (1887 ч. 8, 1888 ч. 3). У фаховим часопису Ethnographia хтори почал виходзиц 1890. року по мадярски, Михайло Врабель обявел статю о вечернїцох (о сходзеню до ґаздинї) и о свадзбох бачванских Руснацох и записи їх шпивакох (1891, ч. 2), та народни приповедки о кральови Матяшови (1903, ч. 4).
Призберованє фолклору edit
За руску културу Михайло Врабель найзначнєйши прето же перши, з материялну помоцу жительох зоз Керестура и Коцура, позберал и видал нашо народни шпиванки под насловом Русскій соловей 1890. року у Ужгородзе (176 боки). Потим обявел Угро-русски народны спѣванки. Будапештъ, 1900. 320 боки.
Фолклорни зборнїк писньох Русскій соловей була перша кнїжка у историї бачванских Руснацох друкована на їх бешеди. Року 2014. з помоцу добродїйки панї Наталиї Гаттас (ЗАД) у Ужгороду ознова видати тоти обидва зборнїки у форми єдней кнїжки.[1]
Михайло Врбель умар у Будапешту 4. януара 1923. року и там є поховани.
Литература edit
1. Дюра Папгаргаї: Заобидзени драгокази Михайла Врабеля, „Шветлосц“ ч. 2/1968, б. 81-88.
2. Юлиян Тамаш: Врабельов „Русскій соловей“ и його поетове, „Литературне слово“ ч. 9/1980, б. 5-6.
3. Дюра Варґа: Здогадованє на Михайла Врабеля. „Шветлосц“ ч. 2/1990, б. 207-212.
4. Дюра Варґа: Михаил Врабель - значни културни роботнїк (1), Младежски часопис МАК, ч. 4, рок XVI, април 1987, б. 14-15.
5. Дюра Варґа: Михаил Врабель - значни културни роботнїк (2), Младежски часопис МАК, ч. 5, рок XVI, май 1987, б. 14-15.
Жридла edit
• Маґочій П.Р., Поп И. Врабель Михайло // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 102.
• Мушинка М. До 100-річчя з дня народження Михайла Врабеля // Дружно вперед. 1966. № 12.
• Павленко Г. Врабель Михайло Андрійович (1866-1923) // Г. Павленко Діячі історії, науки і культури Закарпаття : Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. Сс. 39–40.
• Поп, И. Врабель Михаил // И. Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород : изд-во В. Падяка, 2001. С. 122.
• Рамач Я. Учительованє Михайла Врабеля у Новим Садзе (1895–1898) // Шветлосц, XXIX, 1991. Сс. 48–66.
• Хланта, І. Врабель Михайло Андрійович // Енциклопедія Закарпаття : визначні особи XX століття / наук. ред. О. Д. Довганич. – Ужгород : Гражда, 2007. – Сс. 74–75.
• Микола М. Цап: Столїтиє «Русского соловея» //Народни календар 1990 — Нови Сад: Руске слово, 1989 Сс. 47–50
Вонкашнї вязи edit
Дюра Латяк:Михайло Врабель учитель и културни дїяч медзи бачванскима Русинами, Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 22, рок 2017, б. 61-67
Укажкы зо зберок Михаила Врабеля.
С. Федака.Соловей-фенікс. (Рецензия на перевыданя Врабеля).
П. Медвідь.150 років од народжіня Михаіла Врабеля.
Михайло ВРАБЕЛЬ, учитель и културни дїяч медзи бачванскима Русинами. Новинарска асоцияция Руснацох (НАР).
Врабель Михаил, Русинська Веб-книга сайт о литературѣ и языку, Webnode, 2013.
- Божечку муй милостивый,Угро-Русски Народны Спѣванки. Издалъ Михаилъ Врабель Томъ I. Спѣванки Марамарошски. Будапештъ 1900. № 105.
- Не велика ораниця, Жерело: Угро-Русски Народны Спѣванки. Издалъ Михаилъ Врабель Томъ I. Спѣванки Марамарошски. Будапештъ 1900. № 368.
Референци edit
- ↑ М.А. Врабель. Русскій соловей — Угро-русски народны спѣванки. Ужгород, 2014