Микола Скубан (*2. юлия 1932. - †3. септембра 1993.), новинар, писатель за дзеци, технїчни редактор, прекладач, гумориста, ґлумец аматер.
| Микола СКУБАН Соцки | |
|---|---|
 | |
| Народзени | 2. юлия 1932, Коцур |
| Умар | 3. септембра 1993 (61 р.), Руски Керестур |
| Державянство | Югославия / Сербия |
| Язик творох | руски |
| Период твореня | 1952-1993 |
| Жанри | новинар, писатель, хумориста, ґлумец |
| Поховани | Руским Керестуре |
| Припознаня | Орден заслугох за народ зоз стрибернима
зарями, Орден роботи зоз стриберним венцом, Златна значка КПЗ Сербиї, Искри култури КПЗ Войводини, награда „Невен”, Зарї култури КПЗ Општини Кула, Октоберске припознанє МЗ Руски Керестур |
Биоґрафия edit
Микола Скубан ше народзел 2. юлия 1932. року у Коцуре, дзе закончел и основну школу. Оцец Самуил, мац Мария (дзивоцке презвиско Молнар). У родимим валалє закончел основну школу, а вец ше 1945. року уписал до новооснованей Нїзшей мишаней ґимназиї з руским наставним язиком у Руским Керестуре. Ту закончел пейц класи (кельо их теди було) и предлужел школованє у Вербаше и Новим Садзе.
Цали свой роботни вик, аж по пензионованє, препровадзел як новинар, перше у Рускей редакциї Радио Нового Саду, а потим у Редакциї „Руского слова”, а вец и як технїчни редактор у НВП „Руске слово” у Руским Керестуре и Новим Садзе. Попри тим, бул и плодни писатель и литературни прекладач зоз вецей язикох.
Глумец-аматер edit
Як єден з найталантованших руских ґлумцох–аматерох, на театралних сценох по вецей руских местох ше зявйовал понад 45 роки. Бул єден з числених вихованцох Петра Ризнича Дядї и спада до шорох сновательох Руского народного театра „Дядя”, його перши подпредсидатель, вельорочни член рижних його самоуправних и управяцких орґанох и найплоднєйши прекладач театралних фалатох, виведзених на сцени того театра.
Ище як школяр керестурскей ґимназиї, такой на початку 1945. року указал вельку любов ґу театралней дїялносци. Замерковал то тедишнї його професор Петро Ризнич и анґажовал го до своєй школярскей драмскей секциї. Медзитим, перши писани шлїд о його наступу на сцени походзи аж зоз 1948. року, алє анї зоз того шлїду нє мож точно утвердзиц же у котрим фалаце Скубан бавел, бо у рамикох єдней програми давани вецей єднодїйки, а медзи учаснїками у їх виводзеню спомнуте и його мено, алє нє и улоги котри одбавел. Будзе найблїзше правди же Скубан бавел у Нушичовей єднодїйки „Муха” у режиї Петра Ризнича, виведзеней 8. и 9. януара 1948. року у Руским Керестуре.
Зоз преходом на школованє до Вербасу Скубан ше и там уключує до театралней дїялносци, вєдно з другима школярами–Руснацами, котри тиж предлужели школованє у Вербаше. У 1950. року претаргує школованє и почина робиц як новинар у Рускей редакциї Радио Нового Саду. Такой од початку ше уключує до роботи драмскей секциї у КПД „Максим Горки” и уж 31. децембра истого року, у рамикох мишаней програми порихтаней за дочек Нового року, наступа у Нушичовей єднодїйки „Аналфабета”.
Вєшєнї 1952. року Микола Скубан ришел предлужиц порядне школованє и претаргнул новинарску роботу и врацел ше до Вербасу закончиц вельку матуру. Медзитим, ту пришло до компликацийох (наполнєл уж вецей роки як цо школски правила допущовали за порядне школованє, а то под час упису нє замерковане) та Скубан бул примушени врациц ше до Коцура, свойого валалу, и чекац поволанку на одслуженє войска. У медзичаше и ту ше уключує до театралней дїялносци у рамикох тамтейшого КПД „М. В. Ґоґоль”.
По одслуженю войска Скубан почина робиц у Редакциї „Руске слово” у Руским Керестуре, дзе свою аматерску театралну дїялносц предлужує у театралней сезони 1956/57 и зоз кратшима прервами остава у нєй аж по 1993. рок. За тот час вон одбавел 45 улоги, а поряднє ґлумел и у радио драмох котри пририхтовани у рускей редакциї Радио Нового Саду.
Литературна творчосц edit
Микола Скубан бул член Дружтва писательох Войводини и обявел седем ауторски кнїжки прози и поезиї. Вон бул єден з найплоднєйших руских поетох за дзеци. Скубан 1976. року обявел кнїжку приповедкох за дзеци под насловом Стари ствари хтора представя його найзначнєйше доприношенє рускей литератури. Єдна з його найлєпших кнїжкох поезиї то кнїжка Кадзи идзе чловек (1981).
Преложел на руски язик 30 театрални фалати зоз русийского, українского, словацкого, а найвецей зоз сербского язика. Попри тим, преложел и дзевец кнїжки литературного змисту зоз сербского, словацкого, українского и русийского на руски и зоз руского на сербски язик. Вецей роки ушорйовал и писал за Билтен котри виходзел под час отримованя Драмского меморияла „Петро Ризнич – Дядя”.
У новинох „Руске слово“ обявел серию гуморескох котри подписовал зоз псевдонимом Соцки и єден є з найдаровитших руских гумористох.
За свою роботу на планє култури достал вельке число наградох и припознаньох, медзи котрима найглавнєйши: Орден заслугох за народ зоз стрибернима зарями, Орден роботи зоз стриберним венцом, Златна значка КПЗ Сербиї, Искри култури КПЗ Войводини, награда „Невен” за кнїжку прози за дзеци ”Рибна свадзба”, Зарї култури КПЗ Општини Кула и Октоберске припознанє Месней заєднїци Руски Керестур.
Умар нєсподзивано 3. септембра 1993. Поховани є у Руским Керестуре.
Литературни твори: edit
Дванац мешаци (1965)
Колач (1974)
Стари ствари (1976)
Добри тоти дзеци (1978)
Стих за стихом (1979)
Кадзи идзе чловек (1981)
Рибна свадзба (1982)
Преклади театралних фалатох edit | |
|---|---|
| 1. Б. Нушич: Ожалосцена фамилия, 1973
2. Й. С. Попович: Кир Яня, 1974 3. Б. Нушич: Народни посланїк, 1975 4. Б. Нушич: Подозрива особам 1979 5. Й. С. Попович: Покондирена тиква, 1980 6. Й. С. Попович: Спреводзкоше (Лажа и паралажа), 1981 7. Жорж Фейдо: Пан ловар, 1972 8. Р. Павелкич: Пилькаре, 1977 9. Ст. Сремац: Поп Чира и поп Спира, 1978 10. Бертолд Брехт: Опера за три ґроши, 1979 11. Е. Лабиш – Е. Мишел: Флорентински калап, 1981 12. Б. Нушич: Панї министерка, 1981 13. С. Стратуєв: Автобус, 1982 14. Дь. Лебович–А. Обренович: Нєбесни одряд, 1982 15. А. Ананєв: Вовчица, 1970 |
16. А. Коломиєц: Фараонє 1970
17. Ян Солович: С. О. С. („Страшно опасна ситуация), 1973 18. Л. Н. Толстой: Ана Каренїна, 1975 19. М. Зарудни: На седмим нєбе, 1975 20. Г. Пфайфер: Швето лампионох, 1972 21. М. В. Ґоґоль: Ревизор, 1972 22. С. Михалков: Пена, 1977 23. Е. М. Ремарк: Остатня станїца, 1972 24. М. Крлежа: Панове Ґлембайово, 1978 25. Иван Буковчан: Шилька за двох, 1983 26. Тоне Партлїч: Мой оцец социялистични кулак, 1984 27. Бертолд Брехт: Швейк у Другей шветовей войни, 1985 28. Максим Горки: Малогражданє, 1986 29. Любомир Симович: Путуюци театер Шопалович, 1987 30. Й. С. Попович: Родолюбци, 1987 |
Ґлумел у тих театралних фалатох edit
1948. Б. Нушич: МУХА у Руским Керестуре
1948. Б. Нушич: НАШО ДЗЕЦИ ”
1949. Й. С. Попович: ЛАЖА И ПАРАЛАЖА у Вербаше
1950. Й. С. Попович: КИР ЯНЯ (Слуга) ”
1951. К. Трифкович: ВИНЧУЄМ у Новим Садзе
1952. Демарк: СЛУГА ДВОХ ҐАЗДОХ ”
1953. Г. К. Основяненко: ПИТАНКИ НА ГОНЧАРОВКИ (Скорик) у Коцуре
1953. М. Попович: НАШО СЕЛЯНЄ (Жид) ”
1957. Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ (Трифун) у Руским Керестуре
1957. Мишко Кранєц: ДРАГА ДО ЗЛОДЇЙСТВА (Лебар) ”
1958. Д. Добричанин: ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ (Драґиша) у Руским Керестуре
1959. Славко Колар: НАД СВОЇМ ЦЕЛОМ ПАН (Яков) ”
1959. Й. С. Попович: ЛАЖА И ПАРАЛАЖА (Мита) ”
1960. А. Хозич: МАЛИНЯК ”
1961. Д. Добричанин: ЧЛОВЕК З МАРСА (Шовґор) ”
1962. Лео Ленц: СВАДЗЕБНЕ ПУТОВАНЄ БЕЗ МУЖА ”
1965. Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА (Срета) ”
1965. Б. Нушич: АНАЛФАБЕТА ”
1966. М. Горки: НА ДНУ (Костильов) ”
1967. Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА (Єротиє) ”
1968. Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА (Срета) ”
1969. М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА (Подколєсин) ”
1970. О. Коломиєц: ФАРАОНЄ (Таран) ”
1971. О. Ананєв: ВОВЧИЦА (Павло) ”
1972. Жорж Фейдо: ПАН ЛОВАР (Касань) ”
1972. Иван Франко: УКРАДЗЕНЕ ЩЕСЦЕ (Задорожни) “
1974. Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ (Аґатон) ”
1975. Й. С. Попович: КИР ЯНЯ (Кир Дима) ”
1975. Кита Буачидзе: ПРОВИНЦИЙНА ДЗИВКА (Арабидзе) ”
1976. Е. М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА (Шмит) ”
1977. М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР (Началнїк) ”
1978. А. Вампилов: РОЗЛУКА У ЮНИЮ (Репнїков) ”
1979. Б. Брехт: ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ (Браун) ”
1979. Дю. Папгаргаї: ВИСТАТА КОНЇЦА (Емил) ”
1983. Михайло Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ (Баран) ”
1984. Дю. Скарничи – Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА (Велуто) ”
1985. Михайло Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ (Дїдо) ”
1986. Молина Удовички: ЖЕМ (Уґрин) ”
1986.Б. Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ (Нєґован) ”
1988. А. Н. Островски: ЛЄС (Карп) ”
1988. Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ (ІV Присутни) ”
1990. М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА (Пантелеєв) ”
1991. П. Ґреґор: ЩЕШЛЇВЕ КРАЛЬОВСТВО (Инквизитор) ”
1992. Дю. Папгаргаї: АГАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА (Василь) ”
1993. Рей Куни: СЦЕКАЙ ОД СВОЄЙ ЖЕНИ (Новинар) ”
30 писнї Миколи Скубана послужели композитором як инспирация за творенє композицийох за фестивали Червена ружа, Червене пупче и Ружова заградка.
ТЕКСТИ ПИСНЬОХ
| Рок | У народним духу | Автор музики |
|---|---|---|
| 1972 | И вечар и рано | Витомир Бодянєц |
| 1973 | Реґрути одходза | Витомир Бодянєц |
| 1990 | Коломийка | Юрай Судї |
ПУПЧЕ:
| Рок | У народним духу | Автор музики |
| 1970 | Наша Марча | Яким Сивч |
| 1970 | Фебруарски днї | Ириней Тимко |
| 1970 | Слунко | Юрий Цимбора |
| 1970 | Септемберски дзвончок | Маґдалена Горняк-Лелас |
| 1974 | Шатва | Юрий Цимбора |
| 1975 | Косидба | Яким Сивч |
| 1975 | Моя мама | Витомир Бодянєц |
| 1975 | Школа дзвери отвера | Витомир Бодянєц |
| 1976 | Байбер | Витомир Бодянєц |
| 1976 | Розвива ше Република | Юрий Цимбора |
| 1978 | Заш | Маґдалена Горняк-Лелас |
| 1979 | Чом любиме Републику | Яким Сивч |
| 1979 | Приходзи яр | Яким Сивч |
| 1979 | Априлска природа | Яким Сивч |
| 1981 | Ошлєбодзени валал | Яким Сивч |
| 1986 | Наша Република | Витомир Бодянєц |
| 2008 | Радосц у юлию | Наташа Надь-Фейди |
| 2009 | Остатнє лїсце | Сладяна Югас |
| Мали майстор | Штефан Гудак | |
| Машини | Витомир Бодянєц | |
| Новемберска святочносц | Яким Сивч | |
| Одпочивок | Витомир Бодянєц | |
| Остатнє лїсце | Юрий Цимбора | |
| После дижджу | Маґдалена Горняк-Лелас | |
| Прешло лєто | Юрий Цимбора | |
| Привит Дїдови Мразови | Яким Сивч | |
| Пришла жима
(У яркох змарзло) |
Яким Сивч |
https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Микола Скубан, биоґрафия и список текстох за композициї, Червена ружа 1962-2011, Завод за културу войводянских Руснацох и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2014, б. 536.
Женїм сина - Нестор Пушкаш, РЗ 1990.
Остатнє лїсце - дзецински хор, ЧП 2009.
Вонкашнї вязи edit
Микола СКУБАН, биоґрафия на НАР
Биоґрафия по русийски автор Проф. др. хаб. А. Д. Дуличенко (Тарту)
СОЦКИ - ТВ портрет Миколи Скубана
Микола Скубан Соцки Руски Керестур 1990. року
Жридла и вязи edit
Театрални фалати и документарни филми у хторих ґлумел Микола Скубан
Опера за три ґроши (Бертолд Брехт),1979. рок
Женїдба (Н. В. Ґоґоль) , 1990.
Забивачки швиньох - Обичаї з традициї Руснацох у Войводини (1. часц)
Забивачки швиньох - Обичаї з традициї Руснацох у Войводини (2. часц)
Забивачки швиньох - Обичаї з традициї Руснацох у Войводини (3. часц)
Ґалерия edit
-
Фамелия Скубан 1962. року -
Микола Скубан у нових просторийох -
Микола Скубан и Витомир Бодянєц як Чира и Спира -
Микола Скубан у старим будинку НВП "Руске слово" -
Дюра Папгаргаї и Микола Скубан у Греческей
