Ксения Атанасиєвич (Беоґрад, 5. фебруар 1894 – Беоґрад, 28. септембер 1981), филозоф и прекладатель[1], перша доценткиня и перша жена котра докторовала на Беоґрадским универзитету 1922. року[2]. Дипломовала чисту филозофию зоз класичнима язиками. Була прекладателька класичних филозофских дїлох, як и авторка студийох, статьох, метафизичних и етичних розправох. Медзи двома шветовима войнами була професорка на Универзитету у Беоґрадзе. Обявени єй Филозофски фраґменти. Прекладала Аристотелово (Орґанон), Платоново (диялоґ Парменид), Спинозово (Етика), Адлерово (Индивидуална психолоґия) дїла.
| Ксения Атанасиєвич | |
|---|---|
| Основни податки | |
| Датум родзеня | 5. фебруар 1894. |
| Место родзеня | Беоґрад, Кральовина Сербия |
| Датум шмерци | 28. септембер 1981. (87 роки) |
| Место шмерци | Беоґрад, СФРЮ |
Биоґрафия edit
Ксения Атанасиєвич родзена 1894. року у Беоґрадзе як шесте дзецко углядного лїкара, управнїка Общого шпиталю Светозара Атанасиєвича. Єй мац Єлєна, зоз беоґрадскей священїцкей фамелиї и родзина зоз предсидательом беоґрадскей општини Ачимом Чумичом, умарла после породу. Кед мала 12 роки, умера єй оцец, а старанє о Ксениї пребера єй мачоха, просвищена наставнїца Висшей женскей школи София Атанасиєвич. Найлєпши пайташ єй бул писатель Растко Петрович и його шестра, паризка малярка Надежда. Ксения студира филозофию на Беоґрадским универзитету, професор главного предмета єй славни Бранислав Петрониєвич, кого пре одкрице у палеонтолоґиї и ориґиналних филозофских роботох високо уважую европски науково круги. Медзитим, пред Петрониєвичом ше шицки на Беоґрадским универзитету трешу од страху. Ксения ше у писму пайташки поносує же його преподаваня ,,физиолоґийно нєвитримуюци” и же студенти млєю на семинарох котри Петрониєвич водзи, намагаюци ше же би их вишмеял, понїжел и з факултета занавше виплашел каждого хто му нє може интелектуално парировац.
,,Я обчековала же каждей хвильки спаднєм мертва. Єдна студентка почала плакац, а єдна пошла и нїґда вецей нє придзе” гвари млада Ксения. Алє тот исти Петрониєвич Ксению одкрива як найталантованшу на факултету и нєформално ю преглашує за свою нашлїднїцу. Медзитим, перши успихи на факултету були и перши стретнуца Ксениї Атанасиєвич зоз злобу людзох, котра нїґда нє церпела анї потримовала винїмковосц: починаю бешеди о єй любовней вязи зоз професором Петрониєвичом.
Докторат edit
Понеже дипломовала, за докторску роботу бере дїло Дьордана Бруна и глєда ридки кнїжки о нїм по цалей Европи. Докторат одбранєла зоз одличним успихом[3]. Ма 28 роки кед бранї свою докторску тезу Бруново ученє о найменшим, 16. януара 1922. року. У комисиї у котрей предшедал Петрониєвич були и Милутин Миланкович и Веселин Чайканович. Можебуц и прето же би сам одкрил приповедки о його сентименталносци ґу Ксениї, Петрониєвич теди превозиходзи и свою малициозносц и суровосц ґу студентом, та у єдней хвильки Ксению Атанасиєвич, гоч на филозофским испиту, водзи през подруче висшей математики. Вона нєобчековано доказує же є цалком порихтана потолковац и математични формули котри ше дотикаю дїла Дьордана Бруна, а нєсподзивани Петрониєвич и Миланкович патра єден на другого и коментарую ,,Колеґа, чи шицко у шоре зоз гормонами нашей кандидатки?!” Їх нєсхопни комплименти требали повесц же Ксения ,,мудра як хлоп”, медзитим таки франти утвердзели Ксенийову ришеносц же би ше борела за ровноправносц женох у дружтвеним живоце Кральовини Югославиї. Була промовована за доктора 5. марца истого року[4].
Преганянє edit
Варошски сплєтки у Беоґрадзе преходза на ,, нову аферу“ и преглашую Ксению же є любовнїца зоз свою найлєпшу пайташку Зору Станкович. Тоти сплєтки ше потим замєнюю з нову ,,приповедку”: Ксения Атанасиєвич у вязи з познатим беоґрадским лїкаром и ,,оженєтим чловеком” Миланом Марковичом. Провокативни наслови о Ксенийовим любовним живоце з доктором Марковичом зявюю ше и на перших бокох тедишнєй жовтей преси, часописох ,,Балкан” и ,,Вече”. Людзе им нє признаваю приватносц анї кед ше доктор Маркович розводзи од першей жени и винча зоз Ксению Атанасиєвич. Понеже Ксения постала и преподавач на Беоґрадским универзитету, увредзени професор Милош Тривунац на схадзки Универзитетскей ради пишно прокламує - Єст краї у Сербиї дзе жени бочкаю руку младим хлопом, а ви сцеце дац катедру доцента єдней младей дзивки.
Ксения Атанасиєвич нє витрима тортуру котра єй ше рихта на Беоґрадским универзитету. Цали круг професорох, котри углавним анонимно дїйствую, страсно ше унапрямели на ню и здумую афери. Главна им же Ксения, на єдним преподаваню на Коларцу, спомла сиґурне жридло, нє цитуюци го ясно, та на тот способ постала плаґиятор. На основи того, вони орґанизую гласанє за вируцованє професорки Атанасиєвич з Универзитета – з катедри Филозофского факултета склонєна 24. октобра 1935[5]. Професор и правнїк, Живоїн М. Перич, явно и страсно спозорює же тоти гласаня цалком нє по закону. Конференция интелектуалцох глєда же би ше утвердзело хто ма право[6]. Анонимна ґрупа теди дискусию преруцує на терен ,,автономиї Универзитета”. Ксения Атанасиєвич пишe полемични тексти, поволує тих котри ю нападаю най явно поведза о чим ше роби, глєда право голєм же би ше бранєла. З другого боку нєт одгук, а цо баржей час преходзи, стваря ше упечаток же ,,ту заш лєм дачого єст”. Полни осем роки Ксения Атанасиєвич безуспишно глєда правду и защиту. У медзичаше, Енциклопедия Британика до своїх одреднїцох кладзе єй докторску роботу о Дьорданови Брунови як релевантну литературу за похопйованє Бруновей думки. Конєчно вона сама 1936 (лєбо 1935)[7] року пише молбу Универзитету же би ю предчасово пензионовали. Вистата од тей борби гварела: „на своїм боку, окрем правди и закона, нє мала сом нїч вецей”. Обрацаюци ше на случай, ректорат универзитета заключел же За свой нєуспих на Универзитету панї Атанасиєвич може подзековац лєм себе[8], на цо Атанасиєвичова одвитовала же може дзековац „перфидним интриґом, прикритим з универзитетску автономию”[9].
У децембру 1939. є поставена за наставного инспектора[10].
Друга шветова война edit
У Беоґрадзе под час Другей шветовей войни, Ксения Атанасиєвич одбива подписац познати Апел беоґрадских интелектуалцох. Ище и, пред войну писала процив нацизму и бранєла Єврейох, та ю Ґестапо гарештує. По законченю войни, нови комунистични власци ю гарештую. Зоз комунистичного гарешту вишла без гражданских правох, а шицки єй кнїжки положени на лїстину забранєних. Предлужує анонимно робиц и рихта треци том свойого животного дїла Филозофски фраґменти. Тот рукопис нїґда нє пренайдзени. На основи того цо пренайдзене, трима ше же Ксения Атанасиєвич творителька ориґиналней и цалосней филозофскей системи[11]. Найвекша сербска жена думатель, чия главна тема проблем зла у поєдинцу и дружтву. Доставала и урядови поволанки най преподава у Америки, алє остала у Беоґрадзе, дзе умера 1981. року, у своїм 88. року. Похована є на беоґрадским Новим теметове зоз супругом Миланом Марковичом, на парцели 10. Концом 80-их, єй гробнїца знїщена, а гробне место прекопане и дате новим власнїком[12].
Нашлїдство edit
Лїляна Вулетич написала кнїжку ,,Живот и думка Ксениї Атанасиєвич” за котру 2006. достала награду По Исидорових дражкох.
Зоран Паневски написал роман „Елегия о билим дзивчецу” о Ксениї Атанасиєвич[13].
Вибрани дїла edit
- Бруново учење о најмањем, Београд, 1922.
- Почеци филозофирања код Грка, Београд, 1928.
- Филозофски фрагменти I-II, Београд, 1929-30.
- La doctrine métaphysique et géométrique de Bruno,Београд и Париз, 1923.
- L'Atomisme d’Epicure, Париз, 1928.
- Un fragment philosophique, Београд, 1929.
- Considération sur le monde et la vie dans la littérature populaire des Yougoslaves, Париз 1929/30.
- Die gegenwärtigen philosophishen Strömungen in Jugoslawien – Der russische Gedanke, Internationale Zeitschrift für Philosophie, Бон, 3, 1930.
- Die Anfänge des Philosophiernes bei den Griechen, 1928.
- Органон, преклад
- Етика, преклад
Референци edit
1 Мишић, Милан, ур. (2005). Енциклопедија Британика. А-Б. Београд: Народна књига : Политика. стр. 78. ISBN 86-331-2075-5
2 Југословенски књижевни лексикон (2. изд.). Нови Сад: Матица српска. 1984. стр. 32.
4 а 3 Политика, Београд 1922. године 6 а 4 https://pravoslavnisvet.wordpress.com/2014/11/05/%D0%BF%D1%80%D0%B2%D0%B0-%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B0-%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80-%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%B2%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%80-%D0%B8/ „Прва жена доктор наука, први професор и најученија Српкиња – Ксенија Атанасијевић у „паклу универзитета“”. pravoslavnisvet.wordpress.com. Приступљено 17. 1. 2022.
- 7 а 5 https://digitalna.nb.rs/view/URN:NB:RS:SD_2F6F6602455A67B1B521D786232CBF4A-1922-03-06#page/0/mode/1up "Политика", 6. март 1922, стр. 3
- 8 а 6 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/vreme/1935/10/29?pageIndex=00006 "Време", 29. окт. 1935
- 9 а 7 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1935/11/11?pageIndex=00007 "Политика", 11. нов. 1935
- 10 а 8 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1935/11/06?pageIndex=00008 "Политика", 6. нов. 1935
- 11 а 9 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1935/12/01?pageIndex=00006 "Политика", 1. дец. 1935
- 12 а 10 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1935/12/02?pageIndex=00008 "Политика", 2. дец. 1935
- 13 а 11 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1939/12/08?pageIndex=00013 "Политика", 8. дец. 1939
- 14 а 12 https://web.archive.org/web/20170212110831/http://rastemo.rs/na-danasnji-dan/ksenija-atanasijevic-prva-zena-doktorant-beogradskog-univerziteta/ „Ксенија Атанасијевић”. Растемо. Архивирано из оригинала 12. 02. 2017. г. Приступљено 28. 1. 2018.
- 15 а 13 Ђуричић, Александар (4. 11. 2021). „Ко је оклеветао најпаметнију Српкињу”. Недељник. Београд. стр. 36. ISSN 2217-8058.
- 16 а 14 Вулићевић, Марина (29. 5. 2023). https://www.politika.rs/scc/clanak/555220/Roman-o-zivotu-Ksenije-Atanasijevic „Роман о животу Ксеније Атанасијевић”. Политика. Приступљено 30. 5. 2023.
Литература edit
- Вулетић, Љиљана (2005). Живот и мисао Ксеније Атанасијевић. Београд.
- Пантелић, Ивана; Милинковић, Јелена; Шкодрић, Љубинка (2013). Двадесет жена које су обележиле XX век у Србији. Београд: НИН.
Вонкашнї вязи edit
- Живот и мисао Ксеније Атанасијевић (I), (II), (III)
- Истине и лажи о Ксенији Атанасијевић
- Ко је била Ксенија Атанасијевић
- Прва дама доктор наука у Србији („Вечерње новости”, 16. октобар 2018)
- Честитам вам госпођице ушли сте у пакао („Политика”, 05. март 2015.)
- Балкански професор и непокорна жена („Политика”, 11. август 2019)
- Прва жена доктор наука у Србији; "Честитам, госпођице, ушли сте у пакао" (Б92, 11. мај 2022)
- Отворена научна конференција „Филозофија Kсеније Атанасијевић” (Универзитт у Београду, 26. мај 2022)