Кошава edit
Кошава то жимни, досц моцни витор хтори дує у сиверовосточних крайох Сербиї, з векшй часци по поверхносци жеми, до висини єдного километра, з часу на час у моцних налєтох.
Походзенє назви – слово кошава превжате зоз турского язика: кош швидки и хава – воздух.
Наставанє кошави – Тот витор настава кед над Україну и Бесарабию воздушни прицисок високи, а над заходну часцу Штредожемного моря и Ядраном нїзки[1]. Наймоцнєйша є на уходзе до Дєрдапскей клисури. Приноши суху и жимну хвилю. Найчастейше дує вєшенї и вжиме. Жимна жимска кошава часто спричинє лядовицу. Кошава звичайно дує 2-3 днї, алє часто тирва и по єден тидзень[2], та и длужей. Наука нє доказала же кошава дує лєм на нєпарни днї.
Покаль доходзи – Кошава дує по долїни Дунаю, од Ґолубцу по Вуковар, а у Войводини є наймоцнєйша у Южним Банаце.
Напрям у хторим дує – покус ше розликує у рижних местох пре релєф и даяки препреченя. У Южним Банаце кошава дує у напряме юг-юговосток, а у Бачкей и Сриме є юговосточни витор.
Швидкосц кошави - вдереня витру можу мац швидкосц и до 100 km/h, гоч ше штредня швидкосц витру руша медзи 25 и 45 km/h. Призначени и цепли кошави. Чувствує ше ю на сиверу по Суботицу, на югу по Ниш, а на заходзе по Шид. Дзекеди дзвига вельки габи, та очежує и претаргує рични транспорт на Дунаю. Кед Делиблатска писковина нє була закрита з древами и другима рошлїнами, кошава дзвигала и на вельки оддалєносци ношела писок.
Литература edit
- Дукић, Душан (2006). Климатологија. Београд: Географски факултет.
- Дукић 2006, стр. 116.
- Енциклопедия Нового Саду 12, КОС -ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 58-59
Вонкашнї вязи edit
Кошава - Википедия на сербским язику