Поняце аванґарди (франц. avant = „опрезˮ, garde = „чувацˮ) найчастейше означує малу групу интелектуалцох або уметнїкох котри ше рушаю през нови културни и политични терени, предводзаци дружтвени пасма. Тото поняце найчастейше означує уметносц котра опрез своєй епохи, иновативна, експериментална, гетеродоксна. У велїх случайох поняце аванґарда ше кореспондує зоз поняцом елита. Русийска уметносц котра на початку 20. вика ишла опрез револуциї наволує ше русийска аванґардна уметносц.
Опис и походзенє термина edit
Тот термин походзи з французкого вояцкого язика, а одношел ше на трупи котри ишли опрез войска як предходнїца, а нєшка ше найбаржей хаснує у уметносци. О самим початку хаснованя термина аванґарда постоя велькя дилемя котри по нєшка нє ришени. По даєдних, тото мено ше почало хасновац за малярох котри организовали Салон одруцених 17. мая 1863. у Паризу як процив виставу службеному Паризкому салону (вистава академского мальованя). Други гваря, же то перше похасновала Олинда Родригез (социялиста – утописта) у своїм есею Уметнїк, науковец, индустириялєц ( L‘artiste, le savant et l’industriel, 1825). У своїм есею Родригезова поволує уметнїкох же би були аванґарда народу, прето же моц уметносци найшвидши способ за дружтвени, политични и економски реформи[1]. З часом, поняце аванґарди вязало ше баржей на ларпурлартистични уметнїцки рухи, котри ше фокусовали на естетични проблеми, порушуюци гранїци уметнїцкого дожица, а нє дружтвеней реформи.
Теоричаре аванґарди edit
Даскельо авторе пробовали потолковац поняце аванґарди зоз барз огранїченим успихом. Єдну од найхасновитших и найпочитованших анализох аванґарди як културного феномена дал италиянски писатель есейох Ренато Подьоли 1962. року у своєй кнїжки Теория авангарди уметносци (Teoria dell’arte d’avanguardia).
Виглєдуюци историйни, дружтвени, психологийни и филозофски аспекти аванґарди, Подьоли глєдал поза даєдних зявеньох у уметносци, поезиї и музики и визначел же аванґардисти дзеля даєдни заєднїцки идеали и вредносци котри ше манифестую у нєконформистичним живоце котри вони прилапюю и по котрим би вони були лєм подкатегория боемщини[2].
Други авторе пробовали прешириц и пояшнїц Подьолийову теорему, як зробел нємецки литературни критичар Питер Бурґер у дїлу Теория аванґарди (1974)[3].
Аванґарда и дружтвена матка edit
Концепт аванґарди одноши ше виключно на маргиналних уметнїкох, писательох, композиторох и думательох чийо дїла нє лєм процивсловни комерциялним вредносцом дружтвеней матки, алє ше часто находза на превратнїцким дружтвеним и политичним рубцу дружтва. Велї писателє, критичаре и теоретичаре виношели твердзеня о аванґарди за їх преламних рокох при формираню модернизма. Найупечатилївши виказ о аванґарди дал нюйорцки критичар уметносци Клемент Ґинберґ у своїм есею Аванґарда и кич котри видал у журналу Partisan Review 1939. року.
Як цо и сам наслов есея суґерує, Ґрингберґ ясно указує же аваґардна култура нє лєм процивсловна високей або култури матки дружтва, алє є контрадикторна уметенїцки створеней масовней култури котра настала як пошлїдок индустриялизациї. Кажди продукт масовней култури (медиї) директни продукт капитализма, медиї його сущни индустриї, а вони порушовани з фиксацию идеї профита, яґод други часци економиї, за котри робя, а нє идеалами правей уметносци. Пре тото за Ґинберґа таки форми и дїла – кич, фолиранска, фалшива и механїчна култура, котра часто претендує буц же би була векша як цо є, хаснуюци форми и структуру украднуту з аванґардней култури. На приклад, под час 1930-их индустрия оглашованя швидко усвоєла визуелни ефекти и манири надреалистох, алє то нє значело же су за оглашованє сликере наисце постали надреалисти. Так ше зявел стил без своєй субстанциї. У тим смислу Ґринберґ наглашовал боляцу розлику медзи праву аванґардну креативносцу и тарґовищно ориєнтованих помодних пременкох и штучних стилистичних иновацийох котри ше часто хасную за повласцени статус так продукованих нових формох трошительней култури.
Найоштрейшу критику аванґарди процивно култури матки дружтва дал нюйорцки критичар Гаролд Розенберґ, познєйших 1960-их, у кнїжки The definition of art: action Art to Pop to earthworks (Ню Йорк: Хоризон Прес, 1972) . Намагаюци ше же би затримали баланс медзи виглєдованьом Рената Подьолия и твредзеньох Клемента Ґринберґа. Розенберґ сугеровал же би од штредка 1960-их надалєй проґресивна култура престала буц лєм оглашуюца и рекламска. Од того часу вона присмачена з духом аванґарди, з єдного боку, и жаданьом за пременку масовней култури на другим боку. Тоти два сили дїйствую интерактивно єдна на другу под розличнима углами.
Аванґарда и марксизем edit
Аванґарда у марксистичней теориї ма значне место. По марксистично-политичним похопеню, аванґарда (комунистична партия) то тота часц роботнїцкей класи котра ма найвекшу свидомосц о потреби вибудови нового социялистичного дружтва. То значи же аванґарда би нє требала мац нїяки особни интереси. Теорийно, то значи же ше аванґарди муши поспишиц одбранїц од доґматизма, прето же єдини критериюм успишносци єй роботи то дружтвена пракса.
У югославянскей управней системи улога аванґарди була же би управяла зоз державу и цалу привреду, так же би ше цала роботнїцка класа сама конституовала як держава, т. є. дружтво нєпоштредних продуковательох. На тот способ аванґарда була теорийно идейно-политична делеґация роботнїцкей класи, а нє єй представительство (репрезентация).
Характеристики аванґарди edit
На початку Першей шветовей войни зявюю ше нови теми при уметнїкох котри виволую чувства страху, страценосци, розчарованосци и то ше барз добре обачує у дїлох аванґарди. Характеристичне неґиранє традициї, жажда за експериментом, випитую ше нови принципи писаня, здумую ше нови технїки, депресонализация (писателє нє пишу о себе), дефабуларизация лєбо деструкция романа (нєт класичней фабули, анї роман) одруцую ше шицки правила злучованя розличних файтох до єдней. Циль аванґардних писательох бул виволанє шока, точнєйше шокиранє публики.
Аванґардни уметнїцки рухи edit
- Абстрактни експресионизем
- Сецесия
- Уметносц акциї
- Концептуална уметносц
- Флуксус
- Конструктивизем
- Кубизем
- Сайберпанк
- Дадаизем
- Де Стийл
- Експресионизем
- Фовизем
- Футуризем
- Импресионизам
- Минимализем
- Неоизем
- Поп-арт
- Пост-рок
- Постминимализем
- Промитивизем
- Проґресивни рок
- Социялистични реализем
- Супрематизем
- Надреализем
- Символизем
- Зенитизем
Литература edit
• Calinescu, Matei (1987). The Five Faces of Modernity: Modernism, Avant-Garde, Decadence, Kitsch, Postmodernism. Duke University Press.
Вонкашнї жридла edit
Ispred straže – Vujica Rešin Tucić
Референци edit
- ↑ Calinescu, Matei (1987). The Five Faces of Modernity: Modernism, Avant-Garde, Decadence, Kitsch, Postmodernism. Duke University Press.
- ↑ Poggioli, Renato (1981). The Theory of the Avant-Garde. Belknap Press of Harvard University Press. ISBN 978-0-674-88216-4., translated from the Italian by Gerald Fitzgerald, 2nd ed.
- ↑ Bürger, Peter (1974). Theorie der Avantgarde. Suhrkamp Verlag. English translation (University of Minnesota Press) 1984: 90.